Кс. Марек Гулик родом з м. Самбір, Львівської області. Там зростав і закінчив школу. У шкільні роки займався спортом, два роки був капітаном обласної баскетбольної команди, але отримавши двічі травму ноги, залишив лави професійного спорту. Та це не заважає вікарію і сьогодні займатись активним способом життя: плавання, рибалка, баскетбол, катання на лижах.
У шкільні роки полюбляв географію і зараз цим цікавиться, тому що його приваблюють нові традиції, нові міста, країни, нові люди. Вікарій об'їздив майже всю Європу і не тільки. Також, був у Мексиці, а саме в Мехіко-Сіті, де знаходиться найбільший санктуарій Матері Божої з Гваделупи.
Сам священник походить з польсько-української родини католицького віросповідання. З малку любив спостерігати за роботою священиків, завжди прагнув допомогти: висповідати людину, відправити Святу Месу, але без освіти і священичих свячень це неможливо було зробити. Вікарій відчув себе потрібним. Батьки і друзі казали, що підтримають його у будь-якому випадку.
У 2000 році вступає до вищої духовної семінарії у Брюховичах. Під час навчання було безліч цікавих історій. Деякими з них кс. Марек поділився: "У 2001 році, св. Йоан Павло ІІ відвідав Україну і завітав до нас у семінарію, в Брюховичах. В той день я мав чергування на першому поверсі, де був обід. Я бачив його зблизька, навіть фотокартку маю з ним, але боявся до нього доторкнутися, бо відчував себе грішником. Його очі, посмішка, рухи, розмова випромінювали святість".
І ще одна історія про те, як кс. Марек припинив вірити в удачу: "На першому курсі мав екзамен з філософії, де було 30 білетів, але я вивчив лише 29 і попався той один, який я навіть не читав. Після цього я не вірю в те, що "повезе". Усього треба добиватися самому таз Божою поміччю".
Після священичих свячень, які відбулися 5 травня 2007 року, з рук кардинала Мар'яна Яворського, отець мріяв піти працювати на парафію, але через місяць йому повідомили, що буде навчатись. І наш вікарій вирушає у подорож. Спочатку у Папський університет Наварра, місто Памплона, Іспанія. Паралельно працює на парафії, яка складається з 10000 осіб. Також, він працює капеланом у Іспанський обласній лікарні, де мав нічні чергування. Зустрічався з молодими хлопцями після аварій, дівчатами після важких пологів, дітьми, пенсіонерами і тими, котрі потребували таїнства сповіді, єлеопомазання та молитви. Найчастіше це були пацієнти, котрі вмирали. Вікарій до останньої хвилини був поруч з ними.
Після року навчання в Іспанії, його переводять вчитися у Рим, Італія, де він вчився 2 роки.
Після сонячних країн священика перевели в Україну, м. Тернопіль. Кс. Марек відправляв там Святу Месу англійською мовою, яка набрала популярності. Далі він вирушає у села, де вподобав спокійне і тихе життя, та простих людей.
Вікарій заохочує молитися за тих, хто навчається у семінарії таперебуває у монастирі, адже навчання є нелегким, бо щодня й щоночі молода людина думає: "Чи дійсно, то мій шлях?" Треба допомагати їм молитвою, бо саме у молитві, можна розпізнати своє покликання.
На останок кс. Марек бажає миру Україні, Божого благословення для всіх та щоб парафія розвивалась і між нами була хороша співпраця. Також, наголошує, що відкритий на людські потреби: вислухати, поговорити, допомогти. Запевняє, що про кожного пам'ятає в молитві, адже християнську віру врятує лише молитва і "любов до ближнього, як до самого себе". Кс. Марек каже: "Ми не можемо бути егоїстами, маємо цікавитись тим, що коїться навколо нас. Для визначення християнства не треба багато мудрості і філософії, бо все просто – це любов, віра та взаємодопомога".
Підготувала Єлизавета ЧАГЛЕЙ
Парафіяльна газета "Промінчик" №7(57)
