Згідно із текстами Нового Завіту, Вознесіння Господнє – день, коли Ісус Христос вознісся на Небо і сів праворуч Отця. Ісус Христос явився своїм учням в Єрусалимі та звелів чекати пришестя Святого Духа. Він піднявся з учнями на гору Єлеонську, де востаннє благословив їх і вознісся на небо.

У Святому Письмі розповідається, що востаннє Ісус Христос промовив своїм учням: "Мир вам!", а потім дав останню настанову: "Ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина, і святого Духа, навчаючи їх зберігайте все те, що Я вам заповів, і Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця світу".

Свідками вознесіння Христа були Богородиця та апостоли, про що докладно розповідається в Євангеліях від Марка та Луки і в Діяннях Святих Апостолів. Про Вознесіння Ісуса Христа на небо євангелист Марко пише: "Ісус зібрав своїх учнів і сказав: Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангеліє. Хто увірує, той буде спасенний, а хто не увірує, то буде осуджений. Ім'ям моїм виганятимуть бісів, на хворих будуть руки класти і добре їм стане. Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо і возсів праворуч Бога-Отця".

Нам треба пам'ятати завжди, що справжнє життя наше є на небесах з Христом (Флп. 3,20), згідно з Його обітницею: "Іду бо напоготовити вам місце. І коли відійду і вам місце споготую, то повернуся, і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я" (Йн. 14, 2 - 3), бо якщо ми з Ним померли, то з Ним і житимемо разом, з Ним і царювати будемо (пор. 2Тім 2,11-12).

"Вознесінням Своїм Ісус поєднав небо й землю, містичне тіло Його - Церква - перебуває на землі, але голова його - Христос - вже царює в небі. Влада його – влада вічна, що не минеться, і царство його не занепаде ніколи" (Дан 7,14). З цих пір апостоли стали свідками "Царства Його", яке "не занепаде ніколи". І це свідоцтво стало можливим, тому що у Собі Самому Ісус підніс людську природу на небо і тим підготував людини до прийняття Духа.

Опрацювала Альона Сухецька