Виникає питання: для чого тоді іноді людина на протязі свого життя приділяє стільки часу, щоб омолодити, облагородити й удосконалити своє тіло, якщо незважаючи на ці заходи воно все одно буде піддане руйнації. Сьогодні ми можемо побачити цілі бізнес імперії, прибутки яких базуються на невпинному бажанні численних жінок та чоловіків мати ефектне та яскраве тіло. Це очевидно, що жодним чином ми не можемо занедбувати свого тіла і слід завжди піклуватися про його здоров'я. Але з іншого боку, тіло не може займати першого місця на п'єдесталі наших життєвих пріоритетів.
Кожен християнин знає, що людська природа складається не лише з тіла, але створюючи цей світ, Господь в кожного з нас вдихнув також душу. Про яку іноді ми маємо властивість забувати. Отож час Великого Посту є для нас чудовою нагодою для того, щоб подбати про свою душу й суттєво її «омолодити». Для цього Церква дає нам відповідні знаряддя це: піст, милостиня та молитва.
Як ефективно використовувати ці знаряддя «омолодження» нашої душі підказує нам Ісус в Євангелії від Матея. «Коли даєш милостиню нехай ліва твоя рука не знає, що робить твоя права, щоб твоя милостиня була таємна і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт 6, 3-4). Добрі вчинки які робимо напоказ є для нас першими симптомами, котрі призводять до жахливого душевного захворювання, що зветься – егоїзмом та марнославством. Тому вміння допомагати, коли цього не бачать інші і коли ми не впевнені що нам навіть за це подякують є прекрасним лікарством проти егоїстичної недуги.
«Коли молишся, увійди в свою кімнату, зачини за собою двері й молись» (Мт 6, 6). Цією кімнатою є наше власне серце. Наше серце це осередок наших прагнень, це наше справжнє «я», це те місце, де кожен з нас є самим собою, де перебуваємо як в дома. «Увійти в цю кімнату», означає відчути свої справжні прагнення і розповісти про них Отцеві. «Закрити двері», означає відмежувати своє серце від світської суєти, від зовнішнього гамору, для того щоб в тиші своїх думок почути голос Бога. Інакше кажучи молитися це дозволити собі бути собою в присутності Бога.
На кінець Ісус каже: «Коли ж ви постите не будьте сумні, як лицеміри» (Мт 6, 16). Господь звертає нашу увагу на те, що піст лицеміра має на меті здобути хорошу славу та визнання у суспільстві. Однак справжнє призначення посту полягає в тому, що людина ставить собі певні обмеження в тих сферах життя, де межу вже давно перейдено. Це наша надмірна прив'язаність до їжі, до «соцмереж», до телефонів, до перегляду телебачення, тощо... Обмеження які встановлюємо собі в цих сферах можуть нам допомогти наново поставити Бога на перше місце у своєму житті.
Отож піст, молитва і милостиня – це ліки які прописує нам Ісус для «омолодження» нашої душі. Великий Піст – це курс лікування, який може суттєво покращити наш внутрішній світ, і що найважливіше – може допомогти налагодити особисті стосунки з Господом.
о. Андрій Безкоровайний
