Обоє були надзвичайно добрі ...

Портрети шанованих священиків, розміщені поруч головного вівтаря, знову нагадали людям, як багато років тому вони так само сиділи у своєму рідному храмі на Службі Божій, яку проводили о. Юзеф, а згодом – о. Францішек. Прихожани храму Ядвіга Чайка та Євгенія Рєзнік добре пам'ятають і одного, й іншого, адже відвідують римо-католицький храм більше 50 років. Розповідають: хоч отець Єнджиєвський був завжди усміхнений, а отець Краєвський – на вигляд суворий, обоє були надзвичайно добрі. Запрошували бідних у парафіяльне помешкання на чай чи на обід, а з пожертв парафіян завжди повертали їм... решту.

"Нас зібрала тут добра пам'ять і молитва, – сказав у своїй проповіді єпископ Маркіян Трофим'як. – Адже ми не повинні забувати, за яких непростих часів працювали на Буковині Юзеф Єнджиєвський та Францішек Краєвський. У складний радянський період вони рятували тут віру. І врятували її... Отця Краєвського я мав щастя знати особисто. Зазначу, що він не був отцем-революціонером, не намагався привернути до себе увагу. Умів бути делікатним навіть у дрібницях. Власне, цей священик і помер у непростий час. Це був 1990 рік, країною котилися мітинги і різноманітні народні зібрання. І коли ми пішли у Чернівцях до міської влади, аби отримати дозвіл велелюдною процесією провести отця Краєвського на цвинтар, нас там перелякано запитали: "Але це точно буде не мітинг?.."

Єдність і мужність

Варто зауважити, що отці Єнджиєвський та Краєвський залишили добрий слід у серцях не лише римо-католиків, а й греко-католиків. Коли чернівецький Собор Успіння Пресвятої Богородиці (УГКЦ) був зачинений, греко-католики Чернівців відвідували Служби Божі у римо-католицькому храмі Воздвиження Святого Хреста, слухали науки отців Юзефа та Францішка. Власне, Святі Меси, шлюби, хрещення та похорони священики відправляли скрізь і для всіх, попри те, що добиратися до місця події доводилося громадським транспортом, а часто – й пішки. За часів "войовничого атеїзму" було надзвичайно складно працювати в духовній сфері, але обидва душпастирі постійно підтримували тісний зв'язок з вірними. Крім релігійної науки, навчали співу, а дітей та молодь – польській грамоті (українських богослужбових текстів на той час майже не було, тож для розуміння Літургії була конче потрібна польська – прим.ред.). Отці допомагали людям спілкуватися з родичами, які з різних причин виїхали до Польщі.

Дорогою покликання

У книзі-путівнику "Запрошуємо на екскурсії Чернівцями", за авторством Марини Лашкевич – екскурсовода 1-го класу, парафіянки храму Воздвиження Святого Хреста, – знаходимо короткий опис біографії цих священиків. Як зауважує пані Марина, від усіх своїх попередників вони відрізнялися тим, що народилися саме у Чернівцях: Юзеф Єнджиєвський – 1911 року, Францішек Краєвський – 1910 року. Також обидва одночасно були висвячені в єзуїтському храмі Найсвятішого Серця Ісуса, який не так давно повернули римо-католицькій громаді Чернівців. Оскільки після 1930 року Буковина входила до єпископства у м. Ясси (Румунія), то вчорашніх семінаристів 1937 року висвячував румунський єпископ Міхай Робу.

До 1945 року отець Юзеф Єнжиєвський був настоятелем в Чернівцях. Люди поважали його за делікатність, розуміння та намагання допомогти не лише католикам, але й всім, хто звертався по допомогу. Він досконало знав багато мов, також і латину. А ще о. Юзеф відзначався як прекрасний проповідник.

Отець Францішек Краєвський від 1940 року працював у Чернівцях капеланом. Згодом у Кишиневі (Молдова) він заступив прелата Маркуса Глазера, який тоді саме був призначений ректором духовної семінарії в Яссах. Але вже за короткий час Краєвський повернувся до Чернівців, де залишався прелатом до 1970 року. Але у біографії цього священика є і сторінка випробувань. Одного разу влада запросила його відслужити у Києві Месу для французьких туристів. Після спільного сніданку з гостями в готелі його заарештували буцімто за "зв'язки з іноземцями". І коли о. Францішек Краєвський повернувся з тюрми, то заробляв на життя, працюючи сторожем. Клопотання з проханням дозволити йому працювати у храмі подали парафіяни.

... до Вічності

1987 року, з нагоди ювілею – 50-річчя священицьких свячень – отцю Краєвському надали титул монсеньйора з правом наслідувати у майбутньому вищу духовну посаду. Такою була Папська нагорода за вірне служіння Богу і людям, служіння Святій Церкві.

Відтоді, як відійшли у вічність отці Юзеф Єнджиєвський та Францішек Краєвський, римо-католики Чернівців мали вже не одного пастиря, але й досі не забувають своїх настоятелів, відвідуючи їхні могили в історико-культурному заповіднику "Кладовища по вул.Зеленій", де священики поховані у спільному склепі.

Наталія ФЕЩУК, Журнал "Католицький вісник", 2010 рік

Фото з архіву родини Туркевич

Старе фото 30-х років. Воно зроблене на подвір'ї храму Воздвиження Святого Хреста під час візиту до Чернівців Папського Нунція (у центрі). Біля нього (з бородою) – єпископ Міхай Робу. З другого боку біля нунція – настоятель чернівецького храму тих років Адальбрет Грабовський. В першому ряду ліворуч (в окулярах) – тоді ще семінарист Краєвський, крайній праворуч – теж ще тоді семінарист Єнджиєвський.