Тож прочитаймо опис цієї події в Євангелії від Луки 1, 26- 38:
Бог послав свого ангела Гавриїла у місто в Галилеї, якому ім'я Назарет, до Діви, зарученої чоловікові, на ім'я Йосиф, з Давидового дому; ім'я ж діви було Марія. Ввішовши до Неї ангел, сказав їй: «Радуйся, благодатна, Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками». Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання. Ангел їй сказав: «Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось Ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси Йому ім'я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька, і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця». А Марія сказала до ангела: «Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?» Ангел, відповідаючи, сказав їй: «Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий. Ось твоя родичка Єлисавета - вона також у своїй старості і зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною; нічого бо немає неможливого в Бога». Тоді Марія сказала: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» І ангел відійшов від неї.
Звернімо особливу увагу на слова Богородиці: «Ось я Господня слугиня: нехай зі мною станеться по Твоєму слову». Ми маємо усвідомлювати, що без цих слів, без цієї доброї Діви Марії ми просто не мали б того дару, який отримали від Бога через прихід у світ Спасителя. Адже неможна забувати, що Пресвята Діва не була ані роботом, ані гвинтиком, ані безвольним створінням. І водночас Бог у своєму безмежному милосерді ніколи нікого на силу не примушує до прийняття тих чи інших рішень. І тому від власної волі Марії залежало, чи прийняти те Боже благословення, про яке сповістив їй ангел, чи відкинути його. І Вона сказала «так»...
На жаль, дуже часто доводиться зустрічатися з таким явищем, як невластиве, негідне розуміння марійного культу. З одного боку, ми чуємо звинувачення на адресу католиків у тому, що вони, мовляв, віддають шану звичайній смертній людині, створінню, а не Творцю. З іншого боку — екзальтоване, надзвичайне вшанування Богородиці, дійсно таке вшанування, яке належить тільки Всевишньому... І перша і друга зі згаданих позицій абсолютно не відповідають дійсному ставленню Католицької Церкви до Пресвятої Діви...
Якщо християнин вшановує кого-небудь, крім Бога, а це й Богородиця, і святі, то пам'ятає, що таке вшанування має місце лише у світлі шани Бога. Адже це Він, Всевишній, вчинив святим ці величні речі, обрав їх, збагатив винятковими дарами й наділив особливим місцем в історії спасіння. Тому культ Пресвятої Марії, перш за все, скерований на те, щоб вказати світові істину про Бога великого, який ділиться зі створінням своєю величчю, про Бога святого, який ділиться зі створінням своєю святістю, про Бога, який дозволяє створінню співпрацювати з собою.
Бог об'явився нам в Ісусі Христі. У Ньому прийшов до нас й оселився між нами. У Ньому залишається для нас Еммануїлом, тобто Богом з нами...
Тож у кожному з християнських культів має домінувати сам Ісус, Чоловіколюбець, а також Таємниця Втілення, життя, страждання й воскресіння Христа. Молебні й літанія до святих, що їх впроваджено в Церкві, жодною мірою не заступають святого, спасительного й гідного прославлення діяння нашого Господа...
Але, на жаль, на практиці не завжди вдається зберегти повноту вшанування Спасителя. З огляду на це, Папа Павло VI назвав відродження гідного вшанування Христа в усіх церковних обрядах однією з важливіших засад відродження й культу Марії...
Вшановувати Марію відповідно до христологічної основи не важко. Адже ніхто так глибоко як Вона не ввійшов у життя Ісуса. Навіть більше того, Її просто не можливо зрозуміти без Христа, тому що Вона була й залишається Христовою. Разом з Сином Діва Марія перебуває в самому центрі історії спасіння. Через марійні молебні християни глибше пізнають свого Господа та Його спасительне діяння, щоб більше Його любити та з більшою старанністю свідчити про Нього світові...
Й Отці Церкви, і сучасна теологія та літургія нагадують нам надзвичайно важливу роль Святого Духа в житті Матері Божого Сина... У найбільшу в Божому діянні хвилину зустрілося цих двоє — Божий Дух і Божа Слугиня. У Ній Він сповнив найбільше поєднання неба з землею, Бога з людиною.
З огляду на це, у марійному культі має бути, так би мовити, більше Святого Духа, більше роздумів над місцем Духа в спасительному діянні Христа й житті Пречистої Діви...
Не можливо вшановувати Богородицю, відокремлюючи Її від Церкви. Вона була першою християнкою, Вона є найстаршою Дочкою Церкви й найкращою її частиною. Марія вже пройшла ту дорогу, якою ми ще крокуємо. Вона залишила нам найдосконаліший взірець віри, надії й любові, довіри до Божого Слова, покори Божій волі, турботи про Церкву, безмежної самовідданості Христу. Усвідомлення глибокого зв'язку між Церквою та Марією заохочує християн до євангелізаційного діяння у світі. Через це Церква стає ніби спадкоємицею материнської турботи Марії...
Церква визнає біблійне відновлення, нове відкриття Біблії, її вивчення за один з найдорогоцінніших Божих дарів і властиву дорогу відновлення християнської побожності. І зрозуміло, що цей дар можна й потрібно використовувати для відкриття гідного вшанування Марії... Не йдеться лише про використання текстів зі Святого Письма під час марійних молебнів, літаній, процесій... Треба використовувати Біблію як пречудову книгу молитви, черпати з неї натхнення. І тоді будь-який християнський культ, і зокрема марійний, будуть скеровані до істинної та гідної мети, якою є прославлення Всемогутнього Бога.
На завершення звернімо увагу ще на один украй важливий аспект цього вшанування Марії... Християнинові ні в якому разі не можна забувати про наслідування Пречистої Діви в Її побожності. Бо ж Вона була й залишається для Церкви взірцем у вшануванні Бога й учителькою справжньої побожності.
Шанувальник Марії може вчитися в Неї, як належить слухати Боже слово та зберігати його, як усе своє життя перетворити на невтомне прославлення Всевишнього...
Джерело: www.catholic-media.org
