Христос на прохання Отця стає людиною, щоб, прийнявши на себе людські гріхи, гідно перепросити величність Божу. Це вимагатиме від Нього великої жертви. Про це свідчить Його молитва в Гетсиманії: "Отче мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти." (Мт 26, 39). Ісус міг попросити Отця звільнити Його від цього завдання і був би почутим. Однак любов Ісуса до Бога Отця і до людини вимагала згоди. Слова Спасителя в Гетсиманії: "однак не Моя хай буде воля, але Твоя." (Лк 22, 42) - вони були правилом усього життя Спасителя, і для нас вони є прикладом для наслідування. Ісус не лише віддався волі Отця у всьому, але Він підкорився навіть створінням, і перш за все слухався своєї Матері Марії та свого опікуна Йосифа. Святий Лука писав у Євангелії, що дванадцятирічний Ісус, повертаючись з Єрусалиму до Назарету, підпорядковувався Марії та Йосифу.
Святий Лука знав це від Марії, матері Спасителя. Тож він описав послух як найхарактернішу рису Ісуса, якою Марія найбільше захоплювалася. У Назареті Ісус добровільно виконував накази двох людей, які хоч і були святими, але були лише людьми, а Він був Сином Божим.
Ісус корився не тільки своїй святій Матері та Опікуну. Він також виконував вказівки своїх переслідувачів, дозволяв бути пов'язаним в Гетсиманії і вести себе від священика Ананії до Каяфи, від Пилата до Ірода. Христос визнає Пилата, що він має владу над ним; однак нагадує йому, що ця влада надана йому з висоти. Ісус корився катам, які розіп'яли Його. Останні слова Спасителя: «Звершилося!» (Йн 19, 30) - означали, що Божа воля була виконана.
Ісус навчає нас послуху своїм прикладом. Послух стосується всіх людей, починаючи з маленької дитини до Папи Римського, оскільки він також повинен підпорядковуватися Божому Закону та нормам держави Ватикана. Покірність - умова суспільного порядку. В її основі лежить четверта заповідь. Якщо в машині всі деталі виконують своє завдання, то вся машина працює добре. Якщо ні - відбувається несправність, і машина перестає працювати. Так само в суспільстві є порядок, коли кожен виконує те, що належить до нього.
Послух – це один з трьох чернечих обітів. Ченці, вірні Конституціям і Правила свого ордену, впевнені, що вони виконують Божу волю в усі часи. Також було б добре и католикам – мирянам мати свій розпорядок дня і дотримуватись його. Дотримуючись цих правил, не піддаючись миттєвим примхам буде послухом колись прийнятим нормам і це буде наслідуванням Христа, слухняного Отцю аж до смерті.
о.Віктор Ковальський
