В розмові з самарянкою Ісус порівнює свої слова до живої води, яка випливає для життя вічного. В останній день свята Наметів, Ісус перебуваючи в Єрусалимському Храмі, встав і вигукнув: «Якщо хто спраглий, нехай приходить до Мене, і п'є! Хто вірить у Мене, як каже Писання ріки води живої з нутра його потечуть». (Йн 7, 37-38). Роздумуючи над поданими біблійними фрагментами розуміємо як влучно те, що називаємо Ісуса джерелом життя. Ісус — джерелом надприродного життя, тобто джерелом Божої благодаті, яка в майбутньому наповнить нас хвалою блаженних на небесах, яку ми отримали під час Хрещення, укріпили в Таїнстві Конфірмації, тобто Миропомазання і помножуємо приймаючи Святе Причастя.

Ісус є джерелом нескінченної благодаті, джерелом найчистішим та непроминаючим, джерелом святості, тому хоче, щоб ми були святими, бо написано: "Тож будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий"(Mт 5, 48). Також апостол Павло, пишучи до солунян, пригадує їм: "Це ж воля Божа – ваше освячення " (l Сол 4, 3).

Прагнення християнської досконалості — це наша повинність. Часто бракує нам відваги, щоб рішуче вступити на цю дорогу. Святість бачимо як непідступну гору з гострою терниною і здається що навіть кроку не зможемо пройти, щоб піднятись вище. І якщо так думаємо — помиляємось.

Насправді шлях до святості — це виконування Божої волі з любов'ю кожної хвилини нашого життя. Господь не дивиться на важливість діла, яке ми виконуємо, тільки на намір та любов, з якою ми його виконуємо. Навіть незначна дія, не маюча в очах світу великого значення, але виконана з любов'ю Господньої волі, більше нас освятить, а ніж інші дії, важливі в своїй суті, але виконані без доброго наміру.

В житті Пресвятої Діви Марії і святого Йосифа, дивлячи людськими очами, не було великих дій. Життя їх було тихим та простим, однак захоплювало подивом небеса, тому що Святе Сімейство, не шукаючи великих дій, освячувалось виконуючи звичайні обов'язки.

Кожної хвилини нашого життя виконуймо те, чого очікує від нас Господь Бог. Покладемо в Його руки наше минуле, теперішнє та майбутнє. Кожна людина має своє власне покликання і крокує до святості в таких умовах, яких Боже Провидіння її поставило.

Дбаймо про молебень до Пресвятого Серця Ісуса, яке є джерелом життя і святості. Щоденно жертвуймо Йому нашу працю, думки, розмови, також хвилини відпочинку, стараймося підтримувати єдність з Ісусом Христом протягом дня, тоді будемо впевненими в тому, що крокуємо дорогою святості.

о. Віктор Ковальський