Щорічна міжконфесійна християнська зустріч молоді з різних куточків Європи, а також за її межі – чудова нагода пізнати різні традиції, культуру, а головне – духовно єднатись в молитві, адже всі ми є дітьми Одного Отця. Слід зазначити, що новорічна зустріч Taizé вперше проходить в постсоціалістичній країні, де близько 50 років панував атеїзм, тому Прибалтика є дуже близькою духовно і ментально нам, українцям. Діаметрально протилежний клімат, який панував минулого року у по-справжньому літній Валенсії, не змінив атмосфери зустрічі, адже не тільки теплий чай, а й гарячі, сповнені любові та миру серця молодих людей зігрівали у холодні зимові дні та вечори молитовних чувань. Мешканці Риги та її околиць з надзвичайною гостинністю відкрили двері своїх домівок і сердець для молодих людей, що прибули на зустріч. Церкви, влада та миряни об'єднались, щоб зустріти нас. Ми насправді відчули себе спільнотою, адже Христос єднає нас зі всіма нашими відмінностями.«Важливо не тільки отримувати інформацію про інших, щоб краще пізнати їх, але прийняти те, що Дух посіяв у них, і запланував як дар також і для нас» (Папа Франциск). Прийняти ці дари в особливий спосіб можна було під час зустрічей в «малих групках», в яких після ранкової молитви молодь ділилась своїм баченням та роздумами над фрагментами Святого Письма. Тут можна було почути свідчення, приклади з життя, а також конструктивну дискусію. У вільний час була можливість прогулятись вуличками Риги та відчути дух старого міста, котре наповнене різними історичними фактами, подіями та легендами. Доречі,саме у Ризі за часів Рядянського Союзу діяла духовна семінарія, де часто у підпіллі навчались майбутні священики, в тому числі і з України, які відроджували віру на початках незалежності. Натомість особливою була атмосфера під час вечірніх молитов, де тисячі паломників співали канони, вслухались в Слово Боже та перебували в тиші, це були неймовірні моменти, які дозволяли досвідчити присутність Бога. В останній день року, щодо добігав кінця, відбулася зустріч з українцями, які прибули з різних парафій нашої країни.

Однією з пропозицій для роздумів брата Алоїза, настоятеля спільноти Taizé на 2017 рік, став заклик: «Твердо тривайте в надії, у ній є креативний потенціал». Нестабільність, страждання та насилля, які присутні у сьогоднішньому світі, часто бентежать нас, проте«...Дух заступається за нас стогонами невимовними» (Рим. 8:26.), і це вселяє надію в наші серця. Ця надія не є поверхневим оптимізмом, а якорем, зануреним у Бога. нші три пропозиції звучать наступним чином: «Живіть простіше задля ділення з іншими», «Разом відкривати рушійну силу, яка криється у Євангелії», «Сприяйте розвитку дружніх відносин задля будування миру». Брат Алоїз каже: «Наша зустріч має повідомлення для Європи: ми обираємо Європейське братерство, котре поважає місцеві особливості, де голос кожної нації враховується. І ми налаштовані будувати мости дружби в Європі і поза межами наших Європейських країн. Саме тоді, коли ми рухаємося разом, надія, що приходить до нас від Христа, проявляється чітко. Він переміг смерть і ненависть, Він об'єднує нас сьогодні в одному спілкуванні, всіх охрещених. Якщо ми єдині в Христі, ми можемо бути символом миру в розірваному людстві».

Особливим моментом був фестиваль народів у Новорічну ніч, де кожна нація представляла свої традиції, пісні та танці. Посмішка та гарний настрій кожної людини наповнював перші хвилини Нового Року надією на краще та переміною багатьох сердець.

На закінчення подорожі на нас чекала несподіванка, адже на зворотній дорозі ми мали велике бажання помолитись у стіп чудотворного образу Остробрамської Матері Божої, який знаходиться у м. Вільнюсі (Литва). Нас приємно здивувала можливість взяти участь у Святій Літургії, яку звершив о. Сергій Ленчук у каплиці, де знаходиться чудотворний образ. Для кожного із нас це був особливий знак опіки Матінки Божої та Її присутності поруч. Також в цій місцевості деяким щасливцям вдалось відшукати оригінальний образ Ісуса Милосердного, намальований за описами св. Фаустини Ковальської, що знаходиться у Санктуарії Божого Милосердя.

По-особливому теплим та водночас зворушливим стало ділення враженнями в дорозі додому. Вдячні Господу за те, що дозволив досвідчити та пережити в світлі Різдвяних та Новорічних свят це паломництво. Дякуємо с. Ірині – керівнику та головному організатору паломництва за вкладену частинку свого серця у нашу поїздку, с. Лауренті за її молитовну підтримку та посмішку, отцю Сергію за скероване Слово та звершення Святих Таїнств, водіям за чудову атмосферу та безпечну дорогу, а також дякуємо один одному навзаєм з нашої паломницької родини за спільно проведений час, адже такі моменти закарбовуються у серці на все життя.

Олександр Ровінський