Після ранкової Різдвяної Святої Меси, на якій за нашу щасливу дорогу молилась ціла парафія, ми вирушили автобусом, який на найближчий час став для нас «рухомим храмом», адже тут нас єднала молитва, спів, перегляд кінофільмів на духовну тематику та час на зосередження і роздуми.

Першим містом, яке прийняло нашу паломницьку групу після нічного переїзду, був Мюнхен, а саме помешкання освітянського закладу, в якому несуть послугу сестри-монахині зі згромадження, заснованого святою Урсулею Ледуховською. В цьому місці ми взяли участь в Святій Євхаристії, на якій отець Андрій закликав кожного визначити чітко окреслений для себе намір, з яким вирушає на TAIZÉ. Потім нас пригостили дуже смачною вечерею, після якої разом із завжди усміхненими сестрами співали колядки на Славу Божу.

Наступною зупинкою на шляху до Валенсії була столиця Швейцарії – Женева. Прогулюючись вуличками, ми зустріли багато цікавих архітектурних споруд та церков різних конфесій. На закінчення дня, взявши участь у Святій Месі, вирушили далі, безпосередньо до цілі нашої поїздки.

Ранкове тепле сонячне проміння пробудило всіх від нічного сну, це була вже територія Іспанії. Кардинально відмінні від звичних нам кліматичні умови були приємними для всіх, адже, не дивлячись на пору року, на дворі стояла по-справжньому літня погода.

У Валенсії нашу групу вітали волонтери з України, котрі пояснили основні організаційні моменти зустрічі. Пізніше, розподіливши по парафіяльних спільнотах міста та околиць, для нас відкрили двері своїх домівок християнські родини міста. Слід зазначити, що це надзвичайно привітні, гостинні, щирі люди з великим та добрим серцем, з якими за цих декілька днів ми стали майже рідними.

Щоденні молитовні зустрічі в парафіях, спів, обговорення Слів Святого Євангелія в малих групах, які складались з представників різних народностей, а також молитовні зустрічі в храмах чи інших визначених місцях м. Валенсії, надихали на глибокі духовні переживання та переміну сердець.

Цьогорічне єднання християнської молоді проходило під гаслом «милосердя», як і рік, проголошений Святішим Отцем Франциском.

Значущими також стали слова брата Алоїза – настоятеля спільноти TAIZÉ, які саме тепер є дуже актуальними для нашої Батьківщини: «Впродовж 2015 року в Тезе ми шукали способи долучитись до нових форм солідарності, таких нагальних на сьогодні. Нові хвилі страждань по всій землі – міграційного, екологічного та соціального характеру – є випробуванням як для віруючих різних релігій, так і для невіруючих людей. Збройне насилля несе спустошливі руйнування в ім'я антигуманних ідеологій. Зберігаючи здоровий глузд, ми продовжимо «паломництво довіри», не піддаючись страху, породженому небезпекою. Важливо, щоб ті, хто прагне або вже зараз живе солідарністю без кордонів, підтримували один одного».

Особливими були хвилі зосередження на розмову з Богом в тиші, віддаючи Йому як Великому Другові все те, що часто важко «зодягнути» в слова.

«Для мене влучним підсумком зустрічі Тезе у Валенсії є слова брата Алоїза з молитовного розважання. Він сказав: «Коли приймаємо Боже Милосердя, наше життя набуває іншого вигляду. Воно все менше нагадує перелік проблем, які необхідно розв'язати: все більше стає схоже на неймовірно виготовлений та гарний твір мистецтва». Краса Валенсії надихає на краще. Краса молодих людей, котрі прагнуть втілити задум Божого Милосердя в свою щоденнісь також додає надії», - ділиться своїми роздумами о. Андрій Пеканець.

В середовищі такої краси, духовності, радості, відчутною стала швидкоплинність часу, адже ці декілька днів промайнули як одна хвилина, а перед нами ще була далека дорога додому. Святковий Новорічний обід, слова взаємної подяки, дружні обійми стали зворушливим моментом зустрічі з приймаючими родинами.

«Європейська зустріч TAIZÉ – це унікальна можливість змінити своє серце, наповнити душу добром та любов'ю, а також нести молодіжний запал надії та радості для тих, хто цього не досвідчив. Приємно, що, не дивлячись на політичні, соціальні чи навіть релігійні погляди та відмінності, люди можуть ставати ближчими, більш відкритими один для одного. Напевно саме в цьому полягає наша «людськість»», - говорить Анастасія Алексійчук.

На зворотній дорозі ми відвідали Барселону та Париж, де мали можливість милуватись архітектурним надбанням та красою цих міст. Особливою зупинкою було французьке містечко Лурд – місце, в якому св. Бернадетті об'явилась Божа Матір. Святість та спокій цієї території захоплює душу та дарує дивовижне відчуття близькості Бога.

Останньою паломницькою зупинкою на шляху до України був монастир Згромадження Сестер Уршулянок Серця Ісуса Конаючого в Пнєвах. Ця мила та тиха місцина дозволяє зосередитись на молитві, усвідомлюючи прожитий благодатний час та пригадати наміри, які кожен мав у своєму серці. Тут можна було також скласти прохання біля гробу св. Урсулі, тіло якої залишилось нетлінним. Теплий прийом, смачна вечеря та сніданок, щирі усмішки та добрі серця сестер залишили приємний слід та вдячність у наших душах.

На закінчення хочеться додати, що попри всі враження від культури, традицій та краси європейських міст, перш за все це була паломницька поїздка заради духовного збагачення та, водночас, пізнання тієї «іншості», яка часто є незвичною для нас. але в котрій Господь дає нам досвідчити, що Він є з нами завжди і всюди та любить нас таких різних, але єдиних у Ньому.

Дякуємо Господу Богу, що скерував думки, слова і ситуацію таким чином, що ми мали можливість переживати цей період разом. Дякуємо с. Ірині за організацію паломництва та дбайливість, отцю Андрію за скероване Слово Боже, прогресивність та близькість до молоді, с. Лауренті за молитву, водіям за безпечну дорогу та кожному з нашої «паломницької родини», нехай береже всіх нас Господь та провадить своїми стежками.

Олександр Ровіньський