Розпочалася вона молитвою у церкві Успіння Пресвятої Богородиці за мир в Україні і в цілому світі зокрема. Зібралися не лише молодь, але і діти, особи старші та люди літнього віку. Ідучи хресною ходою не було так легко, як завжди, адже цілий час падав "немаленький" дощ. Для тих, хто був у 2001 році на зустрічі молоді з Йоаном Павлом II у Львові, пропоную повернутися в спогади і згадати, що такий самий "невеликий" дощ благословляв всіх нас присутніх. Тобто, дух молитви Святого Отця був присутній і на нашій хресній дорозі. На кожному стоянні зачитувався текст, який допомагав перенестися думками в ті часи та глибше пережити страждання Ісуса. Також, духовною підтримкою та напрямком, який вказував шлях, були науки та роздуми священиків, які йшли з людом. Хрест та ікону Богородиці перенесли у Базиліку РКЦ. На закінчення була Свята Меса та адорація хреста. Основною інтенцією була молитва про мир та про порятунок від війни.

Трохи моїх думок: важко дякувати Богу за все і молитися про навернення тих, хто вбиває твого брата, важко бачити, як гинуть молоді хлопці, руйнуються міста, спалюються будинки, одним словом – люди зазнали горя та матеріальних збитків.

"Як тривога, то до Бога" – часто чуємо такий вислів. Якщо "покопишатися", то справді так і є, бо коли маємо матеріальні статки та блага, то Бога кладемо на останнє місце, або взагалі забуваємо про Нього. Часто забуваємо подякувати, що збудив нас вранці від сну, або подякувати ввечері, що оберігав нас від лихого і що живі та здорові повернулися додому.

Часто чуємо: А де ж Бог? Чому Він не зупиняє війни, яку бачить? Скільки ще будуть вбивати людей? Багато чуємо таких питань на які не можемо дати відповідей. Бо залежить це наскільки міцною та свідомою є віра кожного з нас. Можемо трішки співставити і порівняти: хресна дорога Ісуса, це як війна сьогодні, Його теж били, на Нього плювали. Сьогодні не один повернувся з АТО покаліченим, але і Він – Бог, також, падав під тягарем хреста. Він не здався і йшов до кінця. Сила Його молитви була для Нього найкращою зброєю. Для мене особисто, найефективнішим стимулом сьогодні є той факт, що в кінці хресної дороги на Ісуса чекав саме той хрест, який він ніс і на якому Його було розіп'ято та вбито, той хрест, який здолав смерть і той хрест, який приніс, мені і тобі читачу, спасіння наших душ.

Тому, сьогодні вміймо не лише нарікати, але прибігати та цілувати цей хрест, дякуючи Богові за Його муки та за кожен прожитий день. З Богом!

Підготувала Юлія НЕМЧУК

Парафіяльна газета "Промінчик" №7(57)