Версія для друку
Неділя, 20 жовтня 2013 12:23

Буковинська спільнота Преображення Господнього в Нижніх Петрівцях

Вулиця Йоана Павла II в Нижніх Петрівцях, у буковинському селі Сторожинецького району існує вже кілька років. Мешкают тут поляки, хоча Річпосполита ніколи тут не сягала. Звідси до Києва близько 600 км, до польського кордону менше 400 км, а до границі з Румунією тільки 20км.

До 1918 р. тією землею володів австрійський імператор, пізніше, до 1944 р., румунський король. Після війни село належало до СРСР, а після його падіння увійшло до складу незалежної України. При в'їзді до села стоїть дорожній знак на трьох мовах: українською, румунською та польською мовами. Хоч тепер це Україна, в Петрівцях розмовляють польською, румунською, російською та українською мовами. До війни розмовляли ще й німецькою, але німці виїхали звідси в 1940 р. поляки мешкають в центральній частині також в східній, найстарішій, званою Аршицею.

Через цю частину пролягає саме вулиця Йоана Павла II. Посередині неї стоїть новий мурований костел під назвою Преображення Господнього та блаженного Йоана Павла ІІ. Перед костелом стоїть пам'ятник поляку Папі Римському.

Дім священика під наметом

У 2007 році, влітку, те місце виглядало цілком інакше. Старий дерев'яний костел, побудований в 1924 р., занепадає. Священик не мав плебанії а доїжджав з віддаленої майже 30 км Старої Гути. Тоді до парафії приїхав вже восьмий настоятель, Адам Божек. Розбив намет поблизу костелу і так став першим в історії настоятелем, що мешкав, постійно на території парафії.

- Пропозицію та благословення - згадує отець Адам Божек - я отримав від кардинала Мар'яна Яворського. Подумав я: поки ще є тепло, спробую. Надійде осінь, згорну намет і поїду звідси. Затримали його люди. Сердечні, доброзичливі, горді з того, що дочекалися свого настоятеля. Не мешкав довго в наметі. Дали йому квартиру: кімнатка, кухня, ванна.

Не відомо коли пройшла перша зима і почався 2008 рік. Священик пережив зиму в добрій формі, але старий костел виглядав однак щоразу гірше. – Подумав я, що з цими людьми я зможу розпочати будову нової святині - говорить о. Адам. – Влада сторожинецького району віднеслися доброзичливо до цього задуму. З формальностями на Україні пішло справно. Добрий результат принесла також організація допомоги в Польщі. Допомогли також парафіяни з храму святої Магдалини в Мазаньцовицях біля Бєльсько-Бяла, парафія Відвідування Пресвятої Діви Марії в Живці, парафія Божого Тіла в Битомю-Мєховіцах та багато інших Сілезьких парафій, завдяки ангажуванню місцевого активіста Антонія Мриця. В будівництво нової святині заангажувалися перш за все Леонард Клабіс разом з гірниками і багато інших, чиї прізвища знаходяться на меморіальній дошці, поміщеній на костелі.

За матеріалами www.rkc.lviv.ua