Чернівецький орган – найкращий за тембром у Європі
Предметом гордості й безцінним набутком костелу є орган, вмонтований 1866 року. Він суттєво відрізняється від сучасного, скажімо, від встановленого в Органному залі Чернівців. Старовинний орган складається з дерев'яних і металевих труб, кількість яких сягає кількох тисяч. Орган має дві ручні клавіатури – мануали. Педаль керує клавіатурою для ніг, яка нараховує 27 клавіш. Усі клавіші органу з'єднані з його трубами. За допомоги спеціальних перемикачів-регістрів можна досягати звучання різних інструментів духового оркестру. Легенями музичного інструменту є шкіряні міхи.
Старовинний орган вмонтовується у споруду храму «намертво» і стає з нею єдиним цілим. Кожний старовинний орган має власну душу і притаманний лише йому характер. Чернівчани мають змогу порівняти його, наприклад, із кам'янець-подільським.
Під музику органу відчуття небесного переплітається із живим сприйняттям земного. А коли мелодія закінчується й душа повертається до свого звичного стану, повною мірою відчуваєш очищення: людина стає добрішою й лагіднішою.
1873-го та 1878-го року орган костелу Воздвиження Святого Хреста відзначений віденською та паризькою нагородами як один з найкращих за тембром у Європі
Як буковинці стали підданими Австрії
Під шумок завершення російсько-турецької війни і підписання Кючук-Кайнарджирського миру Австрія зайняла Буковину, Лише наступного, 1775-го, вона підписала з Росією відповідний протокол. До Чернівців увійшло австрійське військо. Усі представники правлячої династії Габсбургів – і їхні вірнопіддані – були переважно римо-католиками.
І хоча на Буковині найбільшу чисельність вірян завжди мала православна церква, у столиці краю за австрійського правління (1774-1918) католицька віра була домінуючою. 1778 року військові збудували для себе дерев'яний костел (швидше, каплицю) на місці сучасного скверу на розі вул. Головної та Шкільної. Того часу це був центр міста: саме тут розташувалися будинок губернатора і командування гарнізону з гауптвахтою. До військової каплички на службу приходили й місцеві католики.
Йосиф ІІ кроками виміряв місце для храму
Австрійський цісар Йосиф ІІ під час відвідин Чернівців 1786 року побачив, що гарнізонна капличка вже замала для парафіян. Монарх звелів збудувати мурований католицький храм, присвятивши його Воздвиженню Святого Хреста. Імператор особисто визначив місце для нового храму, власними кроками виміряв розмір майданчика й не пожалкував грошей на будівництво. Цісар і надалі надавав політичну й фінансову підтримку чернівецькій католицькій громаді, але через різні обставини будівництво костелу розпочалося тільки 1787-го і тривало до 1814-го. Перший годинник на башті з'явився 1818-го. Тоді ж бокову стіну (з боку теперішньої вулиці Бетховена) прикрасив сонячний годинник.
Храму не щастило: двічі обвалювалася вежа, а 1861 року тут сталася значна пожежа. Під час відновлення змінено форму даху. Головний вівтар костелу замовлений 1896 року в Сан-Ільріке (Тироль).
Ікони промовляють до людей
Всередині храму царює таємнича напівтемрява, що відсторонює від метушні довколишнього світу. Вузенькі проблиски світла пробиваються крізь стрілчасті вікна...
Стиль інтер'єру називається єзуїтським. Йому підпорядковані живопис, скульптура, предмети церковного вжитку. Вишукані лінії, розкішні ліпні орнаменти, колоритно витримані фрески й розписи на біблійні теми.
Для ікон цього храму характерне дивне тепле випромінювання. Варто на якусь потрапити сонячному промінцеві – і раптом вона починає ніби світитися зсередини, промовляючи до людей.
На кожному з барвистих вікон-вітражів, розташованих високо під стелею – прізвища людей, які зробили великі пожертви на костел і розвиток духовної культури.
за матеріалами Марини ЛАШКЕВИЧ, екскурсовода;«Версії» 12 вересня 2013 року
