Людина, благаючи Бога про милосердя, молиться не тільки про відпущення гріхів, але й про надію, мир, звільнення від страху, віднаходження свого місця у житті. Ісус Христос, об'являючись в 1931 році монахині св. Фаустині Ковальській, сказав "Я прагну, щоб Милосердя було святом. Хочу, і щоб цей образ, який намалюєш пензлем, був урочисто посвячений у першу неділю після Великодня". (Щоденник 49).

Свято Милосердя є часом ласки для усіх людей. "Прагну, - сказав Господь, - щоб свято Милосердя було притулком і захистом для усіх душ, а особливо для бідних грішників" (Щ. 699). "Хто в цей день приступить до Джерела Життя – той отримає цілковите відпущення гріхів (Щ. 300). У цей день відкрита глибина Мого Милосердя, виливаю ціле море милостей на душі, які наблизяться до джерела Мого Милосердя; (...) хай не боїться наблизитися до Мене жодна душа, навіть якщо її гріхи були як пурпура" (Щ.699).

Щоб скористатися цими великими дарами, треба цього дня помолитися коронку до Божого Милосердя (довіра Божій доброті й дієва любов ближнього), а також бути в стані освячуючої ласки (після святої Сповіді) і гідно прийняти святе Причастя.