Понеділок, 14 січня 2013 16:20

“На Різдво найчастіше промовляйте лише два слова: “дякую” і “перепрошую”

ПРО НАС ПИСАЛИ // Римо-католики Чернівців, як і більшість християн всього світу, у вівторок відзначили Різдво Христове.

Переступивши поріг костелу Воздвиження Святого Хреста, що у самому центрі міста, ніби опиняєшся в якомусь старовинному храмі Європи. Тут уже запалено ялинки, встановлено вертеп, а люди співають колядки під величну музику органа.

І хоча римо-католиків у Чернівцях проживає менше, аніж, скажімо, православних, та й 25 грудня не є офіційним вихідним у нашій країні, всі ті, хто відзначає Різдво саме в цей день, незважаючи ні на що, прагнуть вповні пережити цю радісну атмосферу. Вони теж готують Святу Вечерю, йдуть до костелу, запрошують один одного в гості. А ще мають маленьку, але таку важливу і символічну традицію –поділитися хлібом на Святий Вечір. Білим тонким (наче папір) прісним хлібом, що має назву облаток. Це – як символ побажання всього найкращого.

Перед Вігілією – вечерею – всі члени родини, зібравшись за столом, надламують один в одного по маленькому шматочку цього хліба. Згодом, на передріздвяному вечірньому або нічному Богослужінні – Пастирці (люди йдуть до храму, як пастирі йшли вітати новонародженого Христа) – таким же чином облатком зі всіма прихожанами ділиться священик, проходячи через весь храм.

...На Святий Вечір у родині пані Анни Гринчук, як і в оселях інших чернівецьких римо-католиків, уже все було приготовлено до Різдва. Зазвичай, вечеряють родиною ще до того, як піти до храму на Пастирку. Якщо не встигають, то збираються вже опісля. Але пропустити цю Службу Божу не може, та й не хоче, жоден католик.

На Святу вечерю ми готуємо ті ж страви, що й 6 січня, - розповідає жінка. - Правда, в моїй родині борщ завжди був за польським рецептом – з вушками. Але найперше для нас важливо у цей вечір – поділитися облатком, який ми стараємося придбати заздалегідь. А ще цього року, як і завжди, ми отримали маленькі облатки з-за кордону. Мої рідні та друзі присилають їх у звичайних поштових конвертах – разом із вітальними листівками. І це дуже приємно, це щось особливе... А кілька десятиліть тому, якщо не було можливості дістати такого облатка, ми ділилися за столом звичайним хлібом, ламали по шматку і передавали один одному. Моя бабуся – полька, а дідусь – українець. Та головним у нашій родині було те, що ми завжди дотримувалися свого, родинного. У нас, а це – село Нова Жадова Сторожинецького району, де я виросла, людей ніколи не ділили за національностями чи віросповіданнями. Було важливо, не хто ти, а який ти. Ця буковинська толерантність була у всьому. Наприклад, єврей, який тримав у селі крамницю, міг запитати мою бабусю перед Різдвом: «Розаліє, ти все маєш до свят? Якщо ні, присилай дітей, і я дам».

Пані Анна розповідає, що в часи дитинства в її родині було прийнято запрошувати на Святу Вечерю сусідів чи когось із бідніших людей. І, незважаючи на зайнятість (підготовка до свят, участь у церковному хорі та в хорі польського товариства «Ехо Прута»), перед Різдвом вона завжди старається допомогти, і матеріально в тому числі, тим людям, які такої допомоги потребують:

Різдво – особливий час. Воно вчить нас допомагати іншим, змінюватися та очищатися. А ще – це зустріч із Богом, котрий приходить у цей світ у вигляді маленької дитини. Різдво поза храмом – не Різдво. Хіба я зможу тоді вповні відчути цю вселенську радість? Звісно, ні. А цю радість ми отримуємо в церкві. Храм об'єднує людей. Я особливо радію, що маю нагоду святкувати Різдво саме в цей час. І спочатку зустрівши Господа, я в цьому особливому стані зустрічаю Новий рік. Свята мають багато традицій, проте найголовніше, чим живу я і, думаю, повинен жити кожен: два слова – «дякую» і «перепрошую» – мають бути найголовнішими у цей час.

Під час Різдвяних свят у римо-католицькій церкві особливий акцент робиться на постаті новонародженого Христа, який лежить у вертепі (вертеп представляє сцену народження Христа). До слова, в різних церквах Європи завжди стараються якнайкраще облаштувати вертеп, використовуючи різноманітні декоративні рішення. Але основні персонажі вертепу незмінні – дитятко Ісус, котре лежить у яслах, Діва Марія, Святий Йосип, три царі, які несуть дари. В костелі Святого Архангела Михаїла, що у Садгорі, впродовж кількох років встановлюють вертеп з фігурками майже у людський зріст. Цього року парафіяни планували облаштувати його біля храму, зробивши відповідну альтанку, але завадила снігова негода. Адже і вертеп, і Святий Вечір, і ділення хлібом допомагають людям глибше осмислити та пережити час Різдва Христового.

- Головний акцент у цей день має ставитися на тому, що народився Ісус Христос, - каже отець Станіслав Смольчевський, настоятель чернівецької парафії Найсвятішого Серця Ісуса (Єзуїтський костел). – Коли ми святкуємо день народження мами, тата чи когось близького, готуємося до цього особливого дня, хочемо зробити рідній людині подарунок. Так само на Різдво. Є легенда, ніби у Святий Вечір навіть тварини розмовляють людською мовою. То якщо так кажуть про тварин, ми теж повинні один до одного ставитися по-людськи, забути про сварки, пробачити негаразди. Я приїхав працювати з Польщі в Україну 20 років тому і мене найбільше вразило, що існує такий розподіл – православні святкують пізніше. І якщо подивитися в загальному, то не можна пережити цей різдвяний настрій так, як, скажімо, в Польщі. Адже в Україні одні вже святкують Різдво, іншим до нього ще далеко... У Польщі 25 грудня храми заповнені людьми. Усі справді переживають Різдво, а не, так би мовити, стіл. Тут я побачив, що найчастіше все закінчується саме за столом: що купити, що приготувати... Хоча, звичайно, є люди насправді віруючі. Підготовка і переживання матеріального – на першому місці. Люди більше готуються до Нового року, аніж до Різдва. Новий рік не був такий важливий у Польщі, як Різдво. Ну щось нове почалося – і все. На Україні я побачив, що Різдво є ніби додатком. І дуже шкода, що не помічається головна суть Різдва: Христос приходить до наших сердець, але ми не готові його прийняти. І він знову повинен шукати, образно кажучи, якісь конюшні, стаєнки... Та чи не краще йому буде в наших серцях? Адже він для того і приходить! Ісус постійно приходить і постійно шукає місця, де йому замешкати. Та, на жаль, багато людей відповідають: "Йди собі у храм, у вертеп"... І якщо не буде по-іншому, то люди ніколи не зможуть пережити Різдво по-справжньому - ні 25 грудня, ні 7 січня.

А як у них

Буон Наталь!

Так з італійської мови перекладається "Щасливого Різдва!". 25 грудня найголовніша Різдвяна урочистіть відбувається саме в Італії, у Ватикані. Найперше це – Свята Меса під проводом глави Католицької церкви Папи Римського. А як ще італійці відзначають це свято, нам розповів наш колега-журналіст Тарас Семенюк, який живе і працює в Римі:

- Традиційно Різдво розпочинається зі святкової Меси у базиліці Святого Петра, що у Ватикані. Святіший Отець вітає вірних з Різдвом та традиційно бажає всім веселих свят - різними мовами світу. Цікава традиція пов'язана зі святковою ялинкою в Апостольській столиці. Щороку її в дарунок Папі привозять із різних країн світу, і її вогні Понтифік запалює у надвечір'я Різдва. Поряд з ялинкою на площі святого Петра виставляють вертеп. І так само, як з ялинкою, кожній країні надається право виставити вертеп у властивій їй культурі. Минулого року на Різдво Папа Римський запалив вогні української ялинки, яку наша держава подарувала йому на свята. Це був особливий момент для українців, котрі проживають і працюють у Римі. Кожного дня групи наших співвітчизників збиралися та колядували біля різдвяного дерева. В Італії Різдво святкують один день, 25 грудня, і цей час наповнений радістю та веселістю. Італійці не колядують, і коли їм розказуєш про українські різдвяні традиції, вони в захопленні слухають та дивуються. Як не дивно, але Різдво для італійців має ще й інше значення. Як правило, після свят у магазинах настає пора розпродажів. Італійці зазначають, що одяг – це аксесуар, який додає людині радості. Одягатися – це як мистецтво, натхнення, настрій. Тому Різдво також асоціюється із шопінгом. Але загалом до Різдва старанно готуються завчасно: вивішують святкові гірлянди, одягають ялинку та вітають усіх простим і радісним привітанням "Buon Natale" - "Щасливого Різдва!"

Наталія ФЕЩУК
Фото автора,
Газета "Чернівці", 27 грудня, 2012 р.

   

Святі Меси  

Нд - 9.00 (пол), 11.00 (укр),
13.00 (укр), 18.00 (укр)
Пн - 9.00 (пол), 18.00 (укр)
Вт - 9.00 (пол) 
Ср - 9.00 (пол)
Чт - 9.00 (пол), 18.00 (укр)
Пт - 9.00 (пол), 18.00 (укр)
Сб - 9.00 (пол), 18.00 (укр)

   

Молитовні наміри  

Молитовний намір Папи на березень 2024

Молімося, щоб ті, хто у різних частинах світу ризикує життям за Євангеліє, надихали Церкву своєю відвагою та своїм місійним запалом

   

Слово Боже  

"І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний."
Від Матея 10:38
   

Читайте, слухайте  

ewtn ua

   

Ми у Facebook  

   

Від КРЕДО

   

Від Львівської Архідієцезії

   
© Парафія Воздвиження Всечесного Хреста Римсько-Католицької Церкви в Україні. м.Чернівці