Першим містом, до якого завітали, була Варшава та повіт Отвоцк. Почали знайомство з Варшавою з Музею Повстання Варшавського. Повстання організоване Армією Крайовою проти Третього Рейху, не досягло ані військової, ані політичної мети, але для наступних поколінь поляків стало символом мужності й відданості в боротьбі за незалежність. Воно тривало усього 63 дні (з 1 серпня по 2 жовтня 1944 року), але було дуже кривавим. Варшаву було вщент зруйновано, загинуло 150 тис. цивільного населення, понад близько 520 тис. жителів польської столиці стали вигнанцями. Музей було відкрито до 60-ї річниці початку вибуху повстання. Експозиція розмістилася у колишньому трамвайному депо, пам'ятці промислової архітектури поч. XX ст.
Рухаючись далі ми потрапили на Замкову площу Варшави, де височіє колона короля Зигмунта III Вази - це початок Королівської Траси, яка веде до Вілянова, колишньої заміської резиденції короля. На місці Королівського Замку століття тому був княжий укріплений град. Його постійно добудовували, тут була садиба монарха й місце парламентських засідань. Сьогодні відбудований Королівський замок є справжнім зібранням національних реліквій.
Своєю красою нас вразив палацово-парковий комплекс Королівські Лазєнки, що належить до найкрасивіших у Європі. У 16 столітті там жила дружина польського короля Стефана, при ній була побудована перша дерев'яна купальня. У 1623 році інший король Сигізмунд побудував тут палац – Уяздовський Замок.
Маршал Станіслав Любомирський побудував недалеко від палацу два маленьких павільйони для відпочинку – Ермітаж та Лазне. У Лазне маршал приємно проводив час в купальні. Вона дала назву купальні, пізніше стали називати так весь парк. Уяздовський замок був перебудований королем Станіславом, а лісові зарості перетворили на парк. В ті часи знать воліла проводити час в заміських резиденціях, і за королем в Лазнях потягнувся весь королівський двір. Скоро парк відкрили для всіх охочих, побудували кам'яний амфітеатр, що вміщає близько тисячі глядачів. Німці під час війни спалили весь палац, потім він був повністю відновлений. Палац на острові викликає захоплення багатством своїх прикрас, особливої уваги заслуговує Галерея польського портрету. Розлогі сади в італійському й французькому стилі, а також парк в англійському стилі є розкішною оздобою давньої королівської резиденції. Парк Лазєнки – своєрідний заповідник, де можна спокійно прогулюватися по алеях та слухати музику біля пам'ятника Шопену.
Ночівлю нам гостинно запропонувала влада міста Отвоцк, де відбулось знайомство з культурою та жителями, а особливо з молоддю, яка запросила нас в місцевий Будинок культури на забаву. Після гарно проведеного часу ми відправились на Святу Месу в костел отців Пальотинів, де зустріли клерика Владислава з України, який проходить там практику.
Також вшанували пам'ять загиблих під час трагедії в Катині. 5 березня 1940 року було прийнято рішення вбити шляхом розстрілу понад 21,000 польських військовополонених та польської інтелігенції. В історичній літературі даний епізод злочину радянського режиму відомий як катинський розстріл.
Багато чого цікавого почули та побачили, за що сердечно дякуємо. Час перебування в містечку Отвоцк закінчувався і ми рухались далі.
Наступна зупинка - це осередок Буковинської культури Зєльона Гура (Zielona Góra). В цьому прекрасному містечку для паломників з України відкрили свої серця та домівки родини, які залишили свої справи, буденне життя і присвятили цей час для людей яких ніколи не знали. Зустріли багато українців вихідців з Вашківців Чернівецької області, які після війни виїхали до Польщі. В цьому містечку також познайомились з визначними місцями, гуляли по місту, відвідали музей Буковинської культури. Місто зачаровує своєю красою, архітектурою, привітними людьми, яким щиро дякуємо за гостинність.
Дорога привела нас до Ліхеню.
Старий Ліхень (Licheń Stary) – це невеличка місцевість у Польщі. Разом з цим – це друге після Ясної Гори найбільш відвідуване місце релігійного культу, центр паломництва, з двома костьолами. У 1813 році, під час битви народів під Ліпськом (Lipsk), пораненому ковалеві Томашу Клоссовському з Ліхеня, який бився в лавах наполеонівської армії і просив смерті на рідній землі, привиділася Божа Мати, яка тримала на грудях Білого Орла. Солдат після лікування повернувся на батьківщину і почав пошуки такого зображення Божої Матері, яка йому явилася. Він знайшов таку маленьку ікону через 23 роки, на придорожному дереві. Забрав образ із собою і поставив у капличці на сосні біля Ліхеня. Тоді Божа Мати почала являтися іншим людям у цій місцевості. У 1852 році ікону Богородиці перенесли з лісу до костелу св. Дороти в Ліхені. А це місце стало святим. Неподалік кам'яна голгофа і тернистий шлях. У парку пам'ятники, каплиці, чудодійне джерельце. Автор ікони Божої Матері Ліхенської – невідомий. Він створив Образ Марії на тонкій дощечці, як встановлено, у другій половині ХVІІІ ст. Божа Мати на цій іконі – меланхолійно сумна і витончена. Вона схилила голову і примкнула очі, ніби замислившись, а на грудях тримає білого орла в короні. Над головою Богородиці два ангели теж тримають корону.
Друга Святиня Старого Ліхеня – це недавно побудований найбільший у Польщі храм, з найвищою в Польщі баштою (128 м), що за формою нагадує ранньохристиянські базиліки. Священне місце Богородиці Страждальної – Королеви Польщі. Ця базиліка за величиною є восьмою в Європі і може вмістити одночасно 17 тисяч паломників. У ній 5 башт різної висоти, купол і один з найбільших у Польщі дзвонів. Це є визначне місце, де ми мали змогу помолитись, взяти участь у Святій Месі, яку відправив для нас о. Марек Дроздзік.
Відвідали також найдовшу печеру в Судетах з коридорами на трьох рівнях довжиною близько 3 км. У ній були знайдені кістки ведмедя доісторичного періоду, а також інших тварин, які жили кілька тисячоліть тому. Різні натічні утворення. Зали дуже великі (найбільший - висота 45 м., довжина 60 м.). Зал охороняється заповідником. Також в цих печерах знімали знаменитий історичний фільм Вогнем і мечем.
Після знаменитої печери ми відправились до чарівної місцевості, від якої перехоплює дух, природа зачаровує, а спів різноманітних пташок милує слух. Ойцовський національний парк (Ojcowski Park Narodowy) – це найменший національний парк у Польщі, усього 12-кілометровий фрагмент долини річки Прондник, зате із безліччю вапнякових скель казкових форм різноманітної величини, з печерами і старовинними пястівськими замками.
Перший замок у поселенні над річкою збудував Казимир Великий на честь батька, Владислава Локєтка, який колись переховувався у цій долині. Місцевість називали умовно «Батько біля скелі» ("Ociec u Skały"), а з часом останнє слово загубилося, називали тільки Ойцєц (Ociec), a згодом – Ойцув (Ojców).
Перші наукові дослідження в цій місцевості розпочалися на початку ХІХ століття. Було відкрито багатство флори та фауни, почалися розвідки печер. Місце стало популярним. Тут черпали натхнення митці та артисти. Але були й такі, що по-варварськи нищили печери. Під кінець століття місцевість було викуплено разом із лісом та скелями. Утім, намагання вчених та меценатів утворити заповідник не увінчалися успіхом. Лише після Другої світової війни у 1956 році були ухвалено остаточне рішення про створення Ойцовського національного парку. Парк розташований недалеко від Кракова, активно приймає відвідувачів і сьогодні, як і колись, славиться насамперед багатством геологічних форм. Тут охороняється південна частина Краківсько-Ченстоховської височини з долинами річок Прондник і Сонспувка. Саме тут у результаті карстових явищ утворилися численні ущелини, печери і скельні утворення дивовижної форми – найвідоміше з яких - «Мачуга Геркулеса» (Maczuga Herkulesa). На території парку знаходиться понад 400 печер, найбільші з них: Локєтка, Темна (Ciemna), Розбишацька (Zbójecka). Велику частину парку займають ліси, головним чином,мішані.
Рослинність представлена високогірними злаками і теплолюбними рослинами. Надзвичайно багатий світ комах – більш як 3300 видів. У печерах ховаються від світла тисячі кажанів.
Після захоплюючих розповідей ми відправились до Ченстохови. Цей один із найважливіших центрів релігійного культу у християнському світі щороку відвідують 4-5 мільйонів туристів і паломників. Ченстохова належить до найбільших паломницьких місць Європи після Люрду у Франції та Фатіми в Португалії. Це унікальний історичний комплекс, скарбниця цінних творів, що свідчать про історичне минуле народу, держави і польської культури. До Ясногірської базиліки з північного боку прилягає каплиця, в якій знаходиться ця чудотворна ікона – символ культу і ціль паломництва. Ікону відкривають лише в певні пори дня, а також під час релігійних урочистостей. І каплиця, і базиліка містять багато цінних творів мистецтва, більша частина яких – дари монахів, гетьманів, звичайних людей, які таким чином виявляють свою вдячність. На розлогій території Ясної Гори, оточеній ровами й оборонними мурами, розкидані інші будівлі монастиря, особливої уваги з яких заслуговують Лицарський зал, Арсенал та музей Ясної Гори. Від Ченстохови до Кракова простягається Краківсько-Ченстоховська височина, урізноманітнена виходами вапнистих гірських порід, що походять з юрського періоду. Через цю місцевість проходять дві туристичні траси: «Орлиних гнізд» та «Юрських укріплень». Вони поєднують мальовничі руїни середньовічних оборонних замків та красу природних багатств південної Польщі.
Молитва
О, Маріє, наша, люба Ченстоховська Владичице, поглянь прихильно на Твої діти в цьому змученому і грішному світі. Обійми нас Своєю люблячою Материнської турботою. Захисти нашу молодь від безбожної путі; допоможи нашим дітям прожити многії літа, щоб вони приготувалися до Небесної Батьківщини; захисти беззахисних ненароджених дітей від убивання і будь нашою силою проти всіх гріхів. Збережи Своїх дітей від усякої ненависті, кривди та війни. Наповнюй наші серця, наші родини та наш світ миром і любов'ю Твого Сина, якого Ти обіймаєш так ніжно. О Царице і Мати, будь нашою Втіхою та Силою в ім'я Свого Божественного Сина. Амінь.
Також мали змогу помолитись в своїх інтенціях, взяти участь у Святій Месі. Крайньою зупинкою був Вроцлав.
Вроцлав є одним з найстаріших міст у Польщі. Розташований поблизу кордону з Чехією, у центрі Сілезької низовини, біля підніжжя Судет над річкою Одрою, Вроцлав є містом 12 островів і 112 мостів. Як місто з понад тисячолітньою історією, Вроцлав пишається прекрасними історичними пам'ятками всіх епох і є особливим туристичним центром. Сьогодні Вроцлав нараховує 640 тисяч мешканців і є одним із найбільших міст Польщі.
Ринкова площа, яка, як і у минулому, є центром життя. Поблизу площі знаходяться готичні костели: св. Єлизавети – колишній приходський костьол і місце поховання вроцлавських патриціїв і св. Марії Магдалини, з одним із найстаріших і найпрекрасніших романських порталів у Центральній Європі. З веж вроцлавського кафедрального собору в сонячні дні можна побачити навіть маківку гори Сніжки в Карконошах.
Також оглянули кам'яний будинок Під Золотим Сонцем, у якому знаходиться Музей Медальєрного Мистецтва, Національний Музей «Рацлавицька Панорама», будівлю Вроцлавського університету у стилі бароко, а в ньому Леопольдинський зал з ілюзіоністським живописом і багатою штукатуркою, а також Університетський костел з прекрасними фресками.
Заключна наша зупинка це звичайно Бренна - селище, яке діти відвідують майже кожного літа під час реколекцій. Тут нас гостинно прийняли родини на ночівлю. Ми взяли участь і Святій Месі подякували всім парафіянам та отцю Настоятелю за щирість та відкриті серця.
Цікаві екскурсії, знамениті місця, духовне збагачення, зміцнення спільноти, спільна молитва, спілкування та пізнання інших людей різних культур, місцевостей все це спіткало нас в час який ми пережили разом не зважаючи на деякі труднощі та перешкоди.
За пережитий час щиро дякуємо о. Мареку Дроздзіку, всім доброчинцям та особам, яких зустріли на шляху, пам'ятаємо про них у молитві.
Приготувала: Іра Ткачук
