Вівторок, 15 вересня 2020 17:45

Проповідь єпископа Броніслава Бернацького на відпустовій урочистості в парафії Воздвиження Всечесного Хреста м.Чернівці 12 вересня 2020р

Сьогодні церква хоче показати нам цей знак хреста, на якому висів наш спаситель Ісус Христос. У сьогоднішньому Євангелії ми чули, як сам Син Божий, Ісус Христос, сказав такі слова: "Так Отець Небесний полюбив світ, що Сина свого зіслав на цю землю". І хоча ми так урочисто обходимо Різдво Христове, але наше відкуплення, наше поєднання з Отцем Небесним, наша надія зросла у Велику п'ятницю, коли наш Спаситель, Ісус Христос, помер на хресті.

Хрест у Старому Завіті був ганьбою; на хресті страчували найбільших злочинців, прибивали їх до хреста. Коли ми молимося Хресну дорогу, одне зі стоянь нагадує нам, що одного чоловіка примусили нести хрест, допомогти Ісусу, бо побачили, що він може не дійти до Голгофи. Той засумнівався — як допомагати нести хрест такому злочинцю? Не зрозумів... Його примусили. Але потім Слово Боже говорить, що пізніше він не хотів відійти, бо зрозумів — одержав цю благодать від Бога,— що це не злочинець; це Той, хто добровільно узяв гріхи людства на себе, щоб поєднати світ з Отцем Небесним. І як у Старому Завіті хрест був ганьбою, так у Новому Завіті хрест — це символ святості й знак нашої віри у майбутнє життя. Бо цей хрест — це перемога над сатаною, над гріхом. Цей хрест відкриває нам дорогу до Божого Царства.

Тому, коли будують храм, відразу ставлять на ньому хрест. На Євхаристії при вівтарі теж є хрест. Скільки сьогодні ми бачимо їх при дорогах, у лісах, в інших видних місцях. Це означає, що ця земля — християнська. Таїнство Хрещення, у якому нас залучили до християнської родини, до Христової Церкви, теж починалося знаком хреста: в ім'я Отця і Сина, і Святого Духа. І закінчиться наше земне життя також знаком хреста, який священник зробить над нашим тілом. Хрест для нас, християн, став символом святості.

Ми пам'ятаємо радянські часи, коли атеїстична влада Радянського Союзу боролося з хрестом. Зачиняли храми — відразу стинали хрести. Сама будівля хоч і нагадувала сакральну, але атеїсти боялися, щоб не видно було хреста. Навіть коли якусь святиню показували по телебаченню, то так, щоб не видно було хреста. Але це не тільки хрест, на якому висів Ісус Христос, який віднайшла св. Єлена; це не тільки хрест, який ми ставимо вдома на столі чи вішаємо на стіні. Є інший хрест: хрест терпіння, хрест хвороби; треба нести його без нарікання. Пророк Ісая говорить, що Ісус навіть уст не відкрив, як той агнець, якого ведуть на заріз; ніс свій хрест, падав під хрестом, але вставав і йшов далі, аж на Голгофу.

Старші люди можуть навіть пригадати часи Хрущова, коли він хотів ліквідувати релігію і сказав, що ще рік-два і в Радянському Союзі забудуть, що таке релігія. Усі храми зачинять, священників посадять до в'язниць і так далі. Й побудуємо комунізм такий, щоб люди зазнали щастя. Але замість удавання комунізму був голодомор, репресії, війна. Хрущова немає, Радянського Союзу немає, а релігія є, храми є, духовенство є.

Я родом із Вінничини. Пам'ятаю якраз у ті часи, коли я був клериком, велася боротьба за те, щоб позрізати всі хрести. Єдине місце для них було — на цвинтарі. І в одному селі був хрест — гарний, високий, — його хотіли зрізати. Люди про це дізналися і стали чергувати біля хреста, щоб не дати його знищити. Приїхала міліція, бульдозер — люди обступили цей хрест і кричать: "Панє Єзу, не дайся!" І люди оборонили хрест. По сьогоднішній день той хрест стоїть. Таких випадків було багато.

У Львові на храмі св. Єлизавети хотіли стяти хрест. Надрізали, він похилився, і та людна, яка різала, впала з вежі й загинула, і кожний потім боявся лізти на вежу. Так той хрест і висів.

То була боротьба з хрестом, щоб знищити, щоб люди перестали вірити; бо знають, що для християнина хрест — це святе. І це і є святе, бо на хресті Ісус Христос помер за нас, за наше спасіння. Тому Христова Церква святкує 14 вересня це свято — Воздвиження Хреста Ісуса; перемогу над сатаною, над гріхом. Бо наше земне життя — це постійна боротьба, ми весь час маємо боротися з гріхом, щоб ми могли перемогти те зло, яке панує в цьому світі. Бо християнин — це той, який несе добро.

Коли в 1952 році в Китаї комуністи прийшли до влади, то розділили Католицьку Церкву на патріотичну, яка визнає комунізм, але відрікається від Апостольскої столиці та Папи, і їм дають свободу; а ті, які визнають Папу, не визнають комунізм — сидять по 20 років і більше у в'язницях. І в одній школі (знали, що там є батько католицьких дітей) комуністи принесли хрест, поклали його на підлогу і сказали дітям: хто топтатиме хрест, той буде вчитися в школі, буде вільний; а хто не буде топтати хрест, той сидітиме у в'язниці, його заберуть від батьків. Налякані діти — спочатку один, потім ще, і ще — стали топтати хрест. Але знайшлася дівчинка, яка стала навколішки і поцілувала хрест. І за нею почали інші цілувати, визнавати хрест. Готові були піти у в'язницю, піти на муки, які комуністи придумали дітям, але не хотіли топтати хрест. Бо їх так батьки навчили, виховали, що вони знали: хрест — це наше спасіння. Коли топчеш хрест, топчеш самого Ісуса Христа.

Віра, брати і сестри, дуже важлива. Ми чули у першому читанні, як Мойсей, який вивів із єгипетської неволі єврейський народ, коли люди стали в пустелі нарікати, Бог дав знак, щоб їх покарати. Тоді народ звернувся до Мойсея, щоб той попросив Бога за них. Господь Бог сказав: постав стовп, повісь змію на цьому дереві, хто пройде і спогляне з вірою, той буде врятований. Це був символічний знак того, що мало статися з Месією. Коли той стовп і змія, що висіла на нім, якщо дивитися на них із вірою, могли спасти людей, то тим більше Ісус Христос на хресті єднає весь світ. Важко це зрозуміти. Пригадуємо з Великого Четверга, що навіть учням, які ходили за Ісусом Христом, слухали його науку, бачили Його чуда так важко було зрозуміти. Коли Ісус навчав, що Він прийшов, що постраждати, щоб померти на хресті, то Симон-Петро взяв Його на бік і каже: «Господи, це неможливо, що ж ти говориш таке! Такою смертю вмирати?» А Ісус Його скартав: «Відійди від мене, сатано. Не розумієш того, що Боже, а розумієш тільки людське».

Тому, брати і сестри, нам потрібна віра, щоб ми не тільки дивилися на хрест і згадували, що там висів наш Спаситель, а щоб ми могли з любов'ю просити Господа Бога про прощення гріхів, щоб стати добрими християнами.

Сьогодні у ХХІ ст. наша Батьківщина отримала не лише незалежність, а й свободу релігії. Коли я був молодим священником на Вінничині, один із великих урядовців сказав російською, що "советская власть сделала одно достижение: на Винницкой области поставили границу для Католической Церкви" На сході та півдні України нічого вже не було. А сьогодні Церква є по всій Україні. Навіть на Донеччині, на Луганщині теж священники у цей важкий час працюють, служать людям. А який був терор тут, в Чернівецькій області, за часів світлої пам'яті отця-прелата Францішка Краєвського. Він був один на всю Буковину. Пригадую, як він уже не мав надії, що після нього будуть священники. Бачимо, що так не сталося. Маємо священників, сестер, відродилися парафії. Віра розвивається, завдяки героїзму наших батьків, наших предків. Тому молімося, щоб Господь Бог дав нам силу витривати, дивлячись на хрест Ісуса Христа, щоб ми теж отримали спасіння. А також просімо Господа Бога за нашу молодь, за нові покликання, за священників, за Боже благословення в їхній душпастирській праці, щоб вони несли Слово Боже до кожної людини, до кожного серця; і з вірою, щоб на нашій багатостраждальній землі, рясно политій невинною кров'ю, на якій загинуло стільки священників, вірних, на якій стільки репресованих, — щоб усе це не пройшло даремно, а щоб вони в небі просили за Церкву Христову в Україні, за наших священників, за молодь нашу і щоб хрест, цей символ святості, більше ніколи не був поневірений, а весь час був прославлений. Щоб ми пам'ятали про це не лише на свято Воздвиження Хреста, а й весь час, дивлячись на хрест, і могли сказати: "Господи, Ти висів на хресті, спаси мене, рятуй мене, відроджуй віру тут!" Тоді почуємо напевно той внутрішній голос: "Так, відродиться віра, тільки будьте добрими християнами". І нехай Господь Бог благословить вашу парафію, ваше місто, всю Буковину, ваших пастирів і всіх вас, які працюєте для Церкви Христової, для її розвою, для відродження віри, щоб ми могли усі заслужити на Царство Боже в Небі. Амінь.

   

Святі Меси  

Нд - 9.00 (пол), 11.00 (укр),
13.00 (укр), 18.00 (укр)
Пн - 9.00 (пол), 18.00 (укр)
Вт - 9.00 (пол) 
Ср - 9.00 (пол)
Чт - 9.00 (пол), 18.00 (укр)
Пт - 9.00 (пол), 18.00 (укр)
Сб - 9.00 (пол), 18.00 (укр)

   

Молитовні наміри  

Молитовний намір Папи на березень 2024

Молімося, щоб ті, хто у різних частинах світу ризикує життям за Євангеліє, надихали Церкву своєю відвагою та своїм місійним запалом

   

Слово Боже  

"Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів!"
1 Петра 4:8
   

Читайте, слухайте  

ewtn ua

   

Ми у Facebook  

   

Від КРЕДО

   

Від Львівської Архідієцезії

   
© Парафія Воздвиження Всечесного Хреста Римсько-Католицької Церкви в Україні. м.Чернівці