Ісус зазнав усіх страждань тілом і душею, і жодного болю Йому не пощадили. Розглянемо спочатку його страждання на тілі.
Ми ніколи не можемо зрозуміти, як сильно страждав Христос, бо не можемо зрозуміти, наскільки тонка була його людська природа. Жоден мученик не постраждав так, як Христос. Ми також не в змозі зрозуміти, що таке гріх, за що Христос мав винагородити Божу справедливість. Гріх походить з двох джерел: гордості та забороненого задоволення. Гріхи гордості нагородив (відшкодував) Христос приниженням, тілесні гріхи фізичними стражданнями.
Ми знаємо, що людська природа Христа була іпостасно (сутністно) пов'язана з божественністю. Здавалося б, що через це Його страждань може бути менше. Проте було навпаки. Коли страждання зустрічає нас, ми хотіли б негайно віддалити їх. Христос, навпаки: хоча Він був всемогутнім, Він ніколи не використовував свою всемогутність, щоб менше страждати; Він хотів якомога більше страждати, щоб максимально відшкодувати своєму Отцю за наші гріхи. Хто може зрозуміти, наскільки великі були вимоги Божої справедливості, щоб наш гріх міг бути належним чином виправлений? Хто може порахувати, скільки страждань було потрібно для ідеальної винагороди за людські гріхи? Скільки Ісусу довелося страждати під час бичування, вінчання короною з тернини, на шляху до Голгофи, і особливо переживаючи агонію на хресті!
Але, безумовно, найжорстокішими були його душевні страждання, страждання його душі, біль Його люблячого Серця. Його кривавий піт свідчив про ці страждання, переживання в Гетсиманії. Історія згадує лише декілька випадків такого поту. Це симптом незмірної напруги духовних страждань. Ісус, безумовно, бачив усі гріхи світу, які Він взяв на себе. Він також побачив величезну кількість душ, які, незважаючи на Його жертву та Його Страсті, будуть засуджені. Він бачив гріхи, які будуть вчинені під час Його спасенної Муки: ненависть фарисеїв та старших, зрада Юди, відречення Петра. Він також передбачив страждання, які повинні були пережити століттями члени Його Містичного Тіла, мученики всіх часів.
Слід також зазначити, що Ісус страждав без будь-якої втіхи. Справді, ангел зійшов з неба і стояв біля Нього в Гетсиманії. Але яку ж розраду може дати сотворіння для Бога-Людини, навіть якби воно було ангелом? Ангел міг тільки Його адорувати і мовчати.
Ісус страждав з любові до нас. Наші гріхи були причиною Його Страстей. Деякі святі, бажаючи наслідувати страждаючого Христа, жили суворим і життям повним зречень. Проте ми часто уникаємо страждань - обираємо, що простіше у житті. А ми повинні приймати недуги, з якими ми зустрічаємося на своєму шляху без бунту. Намагаймося свідомо вибирати якесь умертвіння, щоб віддати честь Страстям нашого Господа Ісуса.
о. Віктор Ковальський
