Жодне створіння не могло гідно винагородити Божій величі. Видавалося, що гріх не можна було виправити. Господь однак не хотів назавжди втратити своє створіння, тому знайшов спосіб, щоб винагородження рівнялось образі. Вирішив, що Син Божий стане людиною, прийме на себе людське тіло і душу і в такій постаті страждатиме, щоб отримати прощення за людські провини. Ясним блиском засіяли три Божі прикмети: справедливість, мудрість і доброта. Слово стало тілом. Божий Син оселився серед людей і приніс цілковите помилування. Такого винагородження Господь Бог не відкинув, бо було здійснене улюбленим Його Сином і мало безкінечну цінність.

В Ісусі Христі була віддана Господу Богу слава, на яку мав право, а яку люди та збунтовані ангели відкинули. Одна краплина Христової Крові, одна сльоза, а навіть один подих звернений до Предвічного Отця могли б змити гріхи світу, але наш Спаситель захотів пожертвувати Богу Отцю винагороду більшу, ніж було потрібно, винагороду превелику.

З першої хвилини свого земного існування Ісус жертвується Божій справедливості, погоджується на життя в бідності та численні впокорення, погоджується на життя, яке мало закінчитись в безодні страждання і зневазі на Голгофі. Це велика любов до людей спонукала Ісуса так вчинити. Любов Господнього Серця, яка постійно триває і ніколи не закінчиться. Однією з причин, чому Ісус залишився в Пресвятих Дарах є власне Його бажання клопотати за нами перед Отцем. Хоче завжди бути посередником між грішним світом та Божою справедливістю, щоб випрошувати Боже милосердя для світу.

Ці роздуми мають нам ще раз пригадати, яким великим злом є гріх і яка велика ціна людської душі, для спасіння якої Син Божий так важко страждав. Ми повинні мати духа покаяння та не забувати про наші гріхи, отримавши прощення в таїнстві Покаяння. Постійно перепрошуймо Господа Бога, особливо під час вечірніх молитов та на початку кожної Святої Меси.

о. Віктор Ковальський