Яке невимовне терпіння виявив Ісус у своєму земному житті! За три роки Його апостоли завдали Йому чимало клопоту. Ісус все терпів і виправляв їх батьківською добротою. Навіть коли Юда привітав його підступним поцілунком, Ісус назвав його другом.
Коли натовпи оточували Ісуса цілий день, не залишаючи Йому часу для відпочинку, в Нього не було видно ні найменшої ознаки нетерпіння. Його надлюдське терпіння під час Муки на Голгофі навернуло язичницького сотника. З Його уст ніколи не вийшли слова обурення, чи скарги.
У Старому Завіті ми читали дуже цікаву історію про пророка Йону. Він звинувачував Бога, що Він занадто терплячий та милосердний до грішників. Щоб зупинити Божі наміри, Йона не їде до Ніневії, щоб навернути її мешканців. Він хоче, щоб Бог їх покарав і знищив. Але потім, примушений Богом, він проповідує покаяння перед ніневітянами; вони навертаються і Бог прощає їх. Тоді, замість того, щоб радіти, нещасний пророк гнівається і злиться. У свою чергу Бог виявляє терпіння і милосердя до Йони. Лагідними словами Він відкриває йому очі і спонукає змінити своє вороже ставлення до ніневітян.
У Новому Завіті найбільш зворушливою настановою про Божу милість є притча Христа про марнотратного сина. Коментуючи цю притчу, Святіший отець Йоан Павло ІІ в енцикліці "Dives in misericordia" говорить, що слово "милосердя" ніколи в ній не з'являлося. Однак воно було надзвичайно глибоко вписане у зміст самої притчі. Зауважте, що Христос розповів багато притч. Деякі з них Він дав у двох словах, що зрозуміти їх було непросто, і апостоли попросили Його роз'яснити. Він робив це цілеспрямовано, щоб слухачі, повертаючись додому після навчання, все-таки подумали про це і обговорили, що й було в звичаї у євреїв. Однак притча про марнотратного сина та його милосердного батька була розказана настільки детально, що всі зрозуміли це одразу і ніхто не повинен просити Його роз'яснення. Ви бачите, наскільки Спаситель хвилювався, щоб всі її добре розуміли.
Ісус милосердився над усіма людськими нещастями - про це свідчать численні зцілення різних хвороб. У більшості випадків, однак, Він переживав за моральну бідність. «Адже Син Людський прийшов знайти та спасти те, що загинуло» (Лк 19, 10). Ісус приймає Магдалину, прощає її гріхи, через що фарисеї дивуються і гіршаться. Він також захищає жінку-перелюбницю, застидаючи тих, хто хотів її вбити. Коли самарянка відмовилася давати Йому води, Ісус зігнорував її хамство, наставляв її та просвітлював її, представивши себе Месією. Коли св. Петро запитав Його, скільки разів він має пробачати своїм винуватцям, чи аж до семи разів, Ісус відповів: "Не кажу тобі до семи разів, але до сімдесяти разів по сім." (Мт 18, 22), що означає завжди.
Христова милість не була вичерпана під час Його земного паломництва. Прийшовши до свого Царства, Спаситель все ж піклується про тих, хто так сильно потребує Його милосердя.
У ХХ столітті, у 30-х роках, Господь Ісус з'явився перед сестрою Фаустиною Ковальською (померла 1938 р.) у Згромадженні Сестер Матері Божої Милосердя. У частих візитах Він розповідав їй про своє завжди живе і постійне милосердя, бажаючи переконати сучасних людей, що Він все ще охоче бажає спасіння всіх, навіть найбільших грішників. Рекомендував молитися в їхньому намірі і повторювати молитву: "Ісусе, я уповаю на Тебе".
Закінчимо ці роздуми молитвою сестри Фаустини: "Найсолодше серце мого Господа, повне милосердя і доброти, ми благаємо Тебе за бідних грішників. Не дай померти душам, викупленим такою дорогоцінною Кров'ю. Прийми тих, хто розтратив Твої блага, щоб і вони могли разом з нами прославляти на віки Твоє милосердя».
о. Віктор Ковальський
