Стародавні люди мали великий сентимент до гір. Вони вважали їх найдавнішими частинами землі, найбільш міцними і майже вічними. Бо вони бачили, як іноді змінюється русло річки, як поля змінюють свій вигляд, а гори завжди залишаються такими, якими вони були.
Подібні до вічних гір, у концепції Якова були патріархи та великі національні герої, які своїми чеснотами піднялися над рівнем звичайних людей. Ці патріархи з нетерпінням чекали Месії. І не тільки вибраний народ чекав прийдешнього Спасителя. Весь язичницький світ бажав і очікував когось великого, якого він не знав ближче і який, мабуть, був відгомоном старозавітного пророцтва. Звичайно, найбільше його очікували патріархи та пророки, ті "споконвічні пагорби".
Як же ми повинні бути вдячні Богові, що Він закликав нас жити після народження Христа. У той час як патріархи та пророки мали задовольнятися фігурами, бажаннями та надіями, у нас вже є наш Господь, який справді присутній у Пресвятому Таїнстві. Ми можемо відвідати Його і прийняти Його у Святому Причасті. Перед обличчям палких бажань пророків нам слід соромитися, коли ми дуже рідко приходимо до нашого Спасителя, хоча Він залишається так близько - в дарохранительниці. Від нас залежить, чи Він буде царювати в наших серцях. Ми повинні приймати Святе Причастя якомога частіше, щодня або хоча б раз на тиждень, у неділю.
Отримавши Святе Причастя в храмі, ми маємо незабаром повернутися додому, на роботу ... Варто нагадати, що для нашого спілкування із Спасителем ми все ще маємо в своєму розпорядженні т.зв. Духовне святе причастя - це прагнення прийняти Святе Причастя.
Ми знаємо, що бажання Хрещення може в деяких випадках замінити Хрещення, яке зазвичай дається само собою - це називається Хрещення бажання. Бажання примирення з Богом у поєднанні з досконалим жалем може замінити сакраментальне Примирення, коли ми не можемо йти до сповіді. Прагнення прийняти Ісуса в Святому Причасті має подібні наслідки, як сакраментальне Святе Причастя.
Ісус прагне приєднатися до нас і завжди готовий прийти до нас. Так само, як свіже повітря, зігріте сонцем, воно завжди готове зайти до нашого будинку - все, що нам потрібно зробити, це відкрити вікна - відкрити вікна нашої душі через акт прагнення і Спаситель увійде до нього.
Вплив Святого Причастя повністю залежить від нашої налаштованності. Той, хто приймає духовне Святе Причастя із палкою любов'ю та живою вірою, може отримати більше благодаті, ніж той, хто приймає звичайним способом Причастя, але лише холодно. Спаситель святій Мехтільді показав у видінні дві посудини: одну золоту, другу срібну. Він сказав їй, що золота посудину містить сакраментальні Святі Причастя, а срібна посудина - духовні Причастя.
Духовне Святе Причастя ми можемо приймати багато разів протягом дня, без обмежень: в храмі, вдома, в дорозі - скрізь. Давайте встановимо кілька моментів дня для духовного спілкування, наприклад: перед їжею, після їжі і перед сном, на початку кожного нового заняття. Нехай наше прагнення до Святого Причастя буде більшим, ніж у патріархів - "споконвічних пагорбів".
о. Віктор Ковальський
