У Посланні до римлян, наприклад, св. Павло, говорячи про конкретні вибори ізраїльтян, також посилається на Ісуса - одного з них, якого він прямо називає Богом: вони є ізраїльтянами, «яким належить синівство і слава, завіти, законодавство, служіння і обітниці (Бога). Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, який є Бог над усіма, благословенний навіки. Амінь.» (Рим 9, 4-5).
У самих Євангеліях ми також маємо багато слів і подій, які чітко вказують на божественність Ісуса. Пролог Євангелія від Йоана говорить про Єдинородне Слово, яке отримує від Отця повноту благодаті й істини і яке отримує від Нього славу. Святий Йоан неодноразово цитує слова Ісуса «Я є» - ім'я зарезервоване для Всевишнього, таким чином робить Христа рівним Богові: «Бо коли не повірите, що Я є, то помрете у ваших гріхах». (...) «Коли піднесете Сина Людського, тоді пізнаєте, що Я є, і що від себе нічого не роблю, а тільки як навчив Мене Отець, – те й говорю. (Йн 8, 24, 28). «Воістину, воістину кажу вам: Перш ніж був Авраам, – Я є!» (Йн 8, 58).
Також вчинки Ісуса: зцілення, вигнання злих духів, піднесення себе над Законом і Пророками, воскресіння мертвих, прощення гріхів і нарешті Його воскресіння є найбільш очевидним доказом того, що в Ньому справді живе вся повнота Божества. Сам Ісус, спровокований розмовою з Филипом, запевняє своїх учнів: Вірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені. Якщо ж ні, то через самі діла вірте. (Йн 14, 11).
Ці сильні акценти Біблії вони швидко увійшли до Церковної традиції та символу віри, знайшовши своє найдавніше відображення в ранньохристиянській літургії, в якій ми знаходимо такі христологічні заклики, як: Ісус є Господом; Прийди, Господи Ісусе! Переконання про божественне синівство Ісуса підтвердили пізніше не лише апостоли через мученицьку смерть, але також й багато інших учнів Ісуса.
Роздумуючи над цією таємницею нашої віри, ми впевнено дивимося на Єдинородного Божого Сина і покладаємо на Нього всю надію. Він є нашим Посередником у Отця, і завдяки Йому ми можемо спокійно очікувати дня, коли нас запросить взяти участь у Його славі.
о. Віктор Ковальський