Існує дуже стара притча про скарб, яка також є притчею про мудрість. Тут пастуху приснився сон, в якому він побачив далеку землю, повну пустель, де на березі великої річки будувались піраміди. У цьому сні він міг добре бачити місце, де був захований скарб. Оскільки він був дуже бідним чоловіком, то покинув свою хатину і схили гір, де пас овець і вирушив у найбільшу подорож свого життя. Після багатьох пригод він дістався до місця, яке побачив уві сні і почав копати. Коли він стомився з лопатою в руках, на дні глибокої ями, він почав сумніватися, чи зробив правильно, відмовившись від свого попереднього життя. Тоді сталася трагедія. Пастух побачив озброєних людей, що стояли на березі його розкопу. Це були бандити, які щойно вкрали решту речей, які він мав з собою. Вони також планували вбити його, щоб позбутися свідка, але ватажка банди заінтригувало, що цей пастух тут робить в пустелі? Почувши чесну відповідь про сон і скарб, він засміявся і сказав, що не варто вбивати божевільного. Він сказав, що колись у нього був подібний сон, він мріяв про місце в далеких горах, біля хати пастуха, і голос сказав йому уві сні, що там є скарб. Пастух здригнувся від цих слів, бо знав це місце. Коли бандити пішли, він вибрався з ями і повернувся назад. Виявилося, що те, що він дуже далеко шукав, було весь час з ним - у рідному місті, біля свого будинку, він знайшов великий скарб.

Господь Ісус у своїх притчах також розповідав про скарби, які ховаються у несподіваних місцях. Отже, у нас є притча про перлину, а також про роль, в якій людина знаходить скарб. В іншій господар дає своїм слугам велику кількість срібла для зберігання, а милосердний батько віддає синові половину свого багатства. Христос розповів про скарби, про які мріють звичайні люди, про які ми мріємо, щоб показати інші, більші справи. Христос пояснив здивованим людям, очікуючим на Спасителя, які уявляли собі Його як ефективного політика, що справжнє Царство Боже їм дуже близьке - "Боже Царство в тобі". Можливо, апостоли зрозуміли значення його слів лише тоді, коли воскреслий Христос послав їм з неба найбільший дар, Силу з висоти. Хоча на початку прихід Святого Духа супроводжувався вогненними язиками та сильним вітром, а також даром розмовляти іноземними мовами, то потім ці знаки припинилися. Залишилося духовне і невидиме - це могли побачити ті, хто переконався у тому, що живе в серцях віруючих у Христа: любов, радість і мир, а також цілий спектр духовних дарів - від мудрості до страху Божого.

З цих дарів зітканий весь Новий Завіт, натхненний Божим Духом. Ви можете побачити блиск страху Божого в словах молодої дівчини, коли вона слухає благовіщення ангела і з довір'ям приймає майбутнього Спасителя. Захарій, наповнений даром благочестя, з радістю прославляє Бога, який одночасно повернув йому мову, подарував йому сина і скерував кроки Ізраїля на шлях миру. Тоді цей син, відомий як Йоан Хреститель, зможе побачити, подібно як й апостоли, що Бог приходить і діє в Ісусі. Саме побачити дії Бога в житті є найвищим знанням! Потім ті ж апостоли покажуть дію Дару Ради, коли вони вирішать в Єрусалимі, щоб не обмежувати Євангелія, але щоб щедро нести його язичникам. Вони зроблять це з відвагою, аж до мучеництва. Прикладом того може бути Степан, що свідчив про Христа і прощав своїм мучителям. Апостол Павло запише рядки своїх листів завдяки Дару Розуму, який Дух Святий дав йому зрозуміти та пояснити Божі істини всім поколінням. Врешті, ми бачимо мудрість, найбільший скарб, коли св. Петро, відрікаючись від Христа тричі, визнає Йому знову свою любов - «Господи, ти все знаєш. Ти знаєш, що я люблю Тебе».

Оскільки я знаю місце, де я можу знайти найбільші дари, то чому я так рідко там буваю? Один Отець пустелі сказав: "Весь світ сповнений людей, які кружляють тут і там, подорожують і продовжують рухатися. Ви можете їх знайти скрізь, але не у власних оселях". Нас часто спокушає диявол, мов того пастуха з притчі - кажучи, що щастя десь далеко, що я мушу зробити багато, щоб його отримати. Насправді Бог нам близький, і найбільша мудрість полягає в тому, щоб побачити скарби, які сам Бог хоче розмістити в моєму серці.

о. Віктор Ковальський