Версія для друку
Вівторок, 02 червня 2020 18:02

Серце Ісуса, в лоні Діви Матері Святим Духом утворене

Кожна історія має свій початок, також й ця, яку ми називаємо життям. Кожен з нас колись був під серцем матері, оточений теплом, турботою та любов'ю. Навіть під час вагітності ми чули звуки слів, які вимовлялися поруч, ми отримували різні сигнали від оточення, ми відчували, коли хтось торкається до живота нашої матері. Коли ми нарешті оголосили про своє народження плачем, руки наших батьків прийняли нас у цей світ. Ці початки ховаються десь глибоко в людській пам'яті, ми потім переносимо їх по життєвих стежках, унікально, як імена батьків, власні історії, які колись перепліталися, щоб ми могли прийти у світ. Так само, як на небі немає двох однакових зірок або однакових ромашок на галявині, так кожна людина унікальна від самого початку. Кожен також повинен бути обдарований унікальною любов'ю.

Початки Біблія розпочинаються з дуже ніжною та сімейною любов'ю. З розповідей перших батьків, для яких Бог був як мати і батько. Адам і Єва отримали прекрасну і вдячну заповідь від люблячого Бога - "бути плідним і розмножуватися". Творець хотів, щоб люди наповнили весь світ. Тоді, незважаючи на гріх і всі страждання, які диявол приніс на світ, Бог не забув своїх дітей. Кожна людина, яка зачата з любові батьків, бере своє тіло від них, але отримує безсмертну душу безпосередньо від Бога. Кожен лист Святого Писання прославляє життя, яке Бог дарує людям, життя, захисником і гарантом якого є Бог.

Серце Ісуса також було вразливим на самому початку. Коли Марія зачала від Святого Духа, життя Спасителя розпочалося так само, як життя кожної людини. Вагітність, під час якої Марія подорожувала та допомагала Єлизаветі, потім пологи в складних умовах та дитинство життя в бідності. Тому з самого початку Божественне Серце Ісуса черпало не лише з любові Вічного Отця, але й з любові людських сердець Марії та Йосифа. Не було б Євангелія, яке дало б нам віру, надію та любов, не було б чудес Христа, Його піклування про бідних та дітей, Його вчення та всіх справ взагалі, якби не Його Непорочна Мати та св. Йосиф, опікун Ісуса. Бог міг би врятувати нас по-іншому, але ви можете бачити, що Він не хотів це робити без своєї Сім'ї, бо з самого початку Він створив нас не для самотності, а для спільноти.

Окрім Ісуса та Його Непорочної Матері, - кожна людина зачата у первородному гріху, успадкованому від перших батьків. Тому ми несемо не лише те, що є великим і прекрасним, але й схильність до зла, егоїзму та самотності. Нам ще потрібно бути обережними, щоб не стати егоїстичними та самодостатніми. У цьому суть гріха гордості. Як часто ми чуємо це в наших розмовах, як часто ми думаємо таким чином, що можемо впоратися самі і нам нікого не потрібно. Є домогосподарки, які домашнім не дозволяють нічого робити, тому що вони завжди все роблять найкраще. "Якщо ви не робите це самостійно, це не робиться правильно", - ми часто чуємо слова наших рідних та друзів. Або - "якщо ти не піклуєшся про себе, ніхто про тебе не піклується". Сьогодні під час молитви і роздумів ми можемо відкрити велику дію Бога. Я хочу допомогати, але також приймати допомогу, коли це потрібно. Так нас вчив Той, чиє Серце Дух Святий утворив в лоні найгарнішої з жінок.

о. Віктор Ковальський