Червневі богослужіння з'явилися досить пізно, лише в ХІХ ст. Культ Серця Ісуса вже був започаткований святою Маргаритою Марією Алякок (1647-1690) - французькою монахинею-візиткою. 16 червня 1675 р., коли сестра Маргарита Марія Алякок молилася у каплиці монастиря у Паре-ле-Моніалі у Франції, Господь Ісус з'явився перед нею втретє. Він сказав їй тоді: "Ось Серце, яке так сильно полюбило людей, що нічого не жаліло аж до виснаження і винищення себе, щоб їм дати докази своєї Любові".
Ісус дав св. Маргариті Марії Алякок, дванадцять обіцянок щодо шанувальників Його серця:
- Я дам їм благодаті, необхідні в їхньому стані.
- Я встановлю мир у їхніх родинах.
- Я потішатиму їх в усіх труднощах.
- Я стану їх безпечним портом у житті, а особливо в годину смерті.
- Я благословлятиму їх у їхніх починаннях.
- Грішники знайдуть у Моєму Серці джерело та океан милосердя.
- Холодні душі стануть ревними.
- Ревні душі незабаром досягнуть досконалості.
- Я благословлятиму оселі, в яких будуть вшановувати образ мого Серця.
- Імена тих осіб, які поширюватимуть це богослужіння, будуть записані у Моєму Серці.
- Я дам священикам дар зворушити найбільш закам'янілі серця.
- У надмірі милосердя Мого Серця я обіцяю всім, хто прийматиме Святе Причастя у Перші п'ятниці місяця дев'ять місяців поспіль з метою винагороди за гріхи, що Моя любов дасть їм благодать покаяння, що вони не помруть у гріхах, ні без Таїнств, і Моє Серце буде їм впевненим прибіжищем в останню годину життя.
Значна подія в поклонінні Серцю Ісусу відбулася в Марселі, коли в місті в 1720 році спалахнуло інфекційне захворювання - холера. Єпископ цього міста вирішив шукати допомоги у Милосердному Серці Ісуса. Спеціальним указом було наказано урочисте посвячення його дієцезії Пресвятому Серцю Ісуса. Ледь закінчився покаянний спів, це заразне шлунково-кишкове захворювання почало швидко стихати. Через рік після закінчення епідемії марсельський ординарій повелів відправляти Новенну до Пресвятого Серця Ісуса.
Червневий молебень складається з двох основних елементів:
- поклоніння Пресвятому Таїнству
- Літанія до Пресвятого Серця Ісуса.
Нинішня літанія має 33 заклики, що означає символічну кількість років життя Ісуса на землі.
Упорядкування закликів літанії до Божественного Серця складає логічне ціле. Є три частини:
- Перша частина стосується відносин Ісуса до Отця і Святого Духа. Відмовляючи цю частину, ми вступаємо в споглядання відносин Серця Ісуса зі Святою Трійцею.
- Друга частина закликів стосується якостей Серця Ісуса.
- Третя частина літанії підкреслює відношення Божого Серця до людей.
Усі заклики в цій літанії мають глибоке посилання на Святе Письмо. Більшість із них є майже буквальними цитатами з Біблії, а інші натхненні нею. Кожному заклику передує фраза: Серце Ісуса. Під цими двома словами ми маємо на увазі самого Христа, який любить нас своїм Серцем. Це Серце є символом Милосердя і Любові, які Христос має до людей. «Якщо хто спраглий, нехай приходить до Мене, і п'є. Хто вірить у Мене, як каже Писання, ріки води живої з нутра його потечуть» (Йн 7, 39). Цими словами Ісус розкрив найглибшу таємницю свого Серця. Це - джерело живої води, яке означає Святого Духа. Іншими словами, дари Святого Духа надходять із середини, із Серця Христа Господа.
Літанія до Серця Ісуса це змістовний підсумок усього Євангелія, тобто Доброї Новини. Недарма Папа Пій XII в енцикліці Haurietis aquas назвав культ Серця Ісуса найдосконалішим на практиці актом сповідування християнської віри.
СЕРЦЕ ІСУСА, СИНА ПРЕДВІЧНОГО ОТЦЯ
Син Божий, ставши Людиною, отримав Ім'я Ісус, і Його людське Серце являється водночас Серцем Сина Отця Предвічного.
Дивлячись на дитину, зазвичай думаємо про батьків – чи з вигляду вона подібна до батьків? В родині часто застановляються, від кого має коси, від кого успадкувала колір очей. Тішимося знайденою подобою. Радіємо, коли зустрінемо особу добре виховану і не раз приходить думка, що це напевно школа рідної домівки, приклад Татка і Мами. Часом самі себе ловимо на вживанні тих самих слів, які говорили наші батьки. Хоч і пройшло багато років від часу, коли ми вчилися розмовляти і ходити, в наших словах відчувається мова нашого Батька чи Неньки. Мимоволі наслідуємо батьківські жести, хоч може вже вони на тому світі, то сьогодні вони тут присутні, в нас. Вони є в нашій вразливості, в нашому мисленні, відчутті, словом – в нас самих.
Літанія до Пресвятого Серця Ісуса розпочинається дуже «родинно». Пригадує нам, чиїм Сином є Ісус Христос. Це дуже важливо, бо дивлячись на Ісуса можемо пізнати і зрозуміти яким є Бог. Що це означає, що Він є Отцем?
«Аж так Бог полюбив світ, що дав свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне». Ці зворушливі і красиві слова промовляє до нас цей власне Син. Показує нам Особисту Таємницю – Сенс власного життя. Господь Ісус хоче поділитися зі мною і з тобою найціннішим – тим, Ким Він є. Розпочинаємо місяць присвячений Пресвятому Серцю Ісуса – це означає, що будемо розважати найважливішу з таємниць нашої віри: що Господь Бог незбагнений і безкінечний, став дуже близьким до нас. Що Предвічний Син Отця став людиною такою, як ми. Коли зачався під серцем Марії, не перестав бути з'єднаним з Отцем.
Дванадцятирічний Ісус в Єрусалимському Храмі говорить до Марії і Йосифа: «Хіба ви не знали, що Мені треба бути у справах Мого Отця?» (Лк 2, 49). Під час хрещення Ісуса над річкою Йордан і під час преображення на горі Табор було чути голос Отця: «Ти – Син Мій улюблений, Тебе Я уподобав» (Лк 3, 22). Також Ісус говорить про себе: «Отець у Мені, а Я - в Отці» (Йн 10, 38). Коли святий Тома просить Вчителя, щоб їм, апостолам, показав Отця, Ісус відповідає йому: «Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто Мене бачив, той і Отця бачив» (Йн 14, 9). Запитаний на суді через Каяфу, чи Він є Сином Божим, Ісус рішуче стверджує, хоча знає, що за цю відповідь має заплатити життям. Смерть Ісуса була підтвердженням усього, що Він про себе сказав.
Коли возносився на Небо після страсної смерті і воскресіння, то ж все таки нас не залишив. Власне тепер, під час цього розважання, ми близько Нього. В Пресвятих Дарах присутній Він сам. Для нас, котрі тут стоїмо на колінах, б'ється Його Господнє Серце, Серце Сина Предвічного Отця.
Дивімося на це серце, і побачимо Серце Бога. Ісус робив усе те, що бачив у свого Отця. Коли з радістю дивився на своїх учнів, коли доторкався прокажених, коли пригортав дітей, коли навчав людей краси і добра, коли в кінці взяв на себе наше зло – в цьому всьому був подібний до свого Отця. Наша релігія дуже «родинна» - найбільші таємниці Господь нам розповів, вживаючи близьких і зворушливих слів: «Отець», «Син», «любов» і «єдність». Тож в таємниці Пресвятої Трійці є щось з родини. Варто це сьогодні чітко побачити, взяти з собою додому після цієї адорації – Бог є немов би Родина Трьох Божих Осіб, Бог любить мене, хоче щоб я перебував у Його домі. Бог любить мене як свого Сина. Бог любить і хоче спасти мою родину.
Тому то Синові Божому, який з любові до нас став людиною і зійшов на землю, винні ми славу найвищу. Наш молебень скерований до живого Ісуса, котрий любить нас своїм Серцем.
Але не тільки це фізичне, Божественно – людське Серце хочемо в цьому молебневі прославити. Серце є символом любові. Хочемо вшанувати власне цю любов нашого Спасителя, котра привела Його на землю, завела на хрест і дала нам Євхаристію. На ці та інші вияви любові Спасителя будемо старатися відповідати любов'ю.
о. Віктор Ковальський
