Зішестя Святого Духа – вінець і печать у справі спасення людського роду. У цей день народилася і почала діяти Христова Церква. Святий Дух уділив апостолам дар мов, дар розуміння Святого Письма, дар мужності у визнанні й проповідуванні святої віри. "В день П'ятдесятниці, – каже ІІ Ватиканський Собор, – зійшов Святий Дух на учнів, щоб перебувати з ними повіки. Тоді Церква об'явила себе привселюдно серед народу, проповідь і поширення Євангелії взяли початок між народами і, на кінець, Церква Нового Заповіту стала прообразом об'єднання всіх народів у вселенськості віри, яка промовляє всіма мовами..."

Свято Вознесіння Господнього належить до числа дванадцяти найбільших свят у церковному році і безпосередньо пов'язане із святом Воскресіння Ісуса Згідно із текстами Нового Завіту, Вознесіння Господнє – день, коли Ісус Христос вознісся на Небо і сів «праворуч Отця». Ісус Христос явився своїм учням в Єрусалимі та звелів чекати пришестя Святого Духа. Він піднявся з учнями на гору Єлеонську, де востаннє благословив їх і вознісся на небо.

Близько двох тисяч років тому сталася подія, якої ще не знав світ. Вбогий Вчитель з Назарету, Ісус, Син Марії, засуджений на смерть на хресті Воскрес. "Чого шукаєте живого серед мертвих?" ? запитав Божий ангел жінок, що прийшли до печери, в якій два дні тому вони залишили тіло Христа ? "Нема Його тут, Він воскрес!"

Святе Пасхальне Тридення Господніх Страстей та Воскресіння є вершиною всього літургійного року. Як неділя становить вершину тижня, так літургійний рік осягає вершину в Урочистість Пасхи. Пасхальне Тридення розпочинається Месою Господньої Вечері та закінчується вечірнею неділі Воскресіння.

Вхід Господній в Єрусалим (Пальмова або Вербна неділя) - свято, що відзначається в останню неділю перед Великоднем, в VI неділю Великого Посту. Єврейський народ, що перебував під пануванням Римської Імперії, очікував Месію як політичного визволителя і багатьом здавалося, що Чудотворець, який здатний воскресити мертвого і нагодувати кількома хлібами п'ять тисяч чоловік і є той, хто поведе євреїв до політичної волі. Тому Ісуса і вітали як царя - пальмовими гілками.